Не секрет, що особливі стосунки Павла VI з Дівою Марією стали основою його благословенного понтифікату.
Як же Папі вдалося мати такі близькі стосунки з Марією? У своїй доповіді на Марійському Конгресі в Римі 1975 року Понтифік щодо теми розповсюдження Марійної набожності говорить про два шляхи до Марії.
Перший — шлях правди. Він передбачає глибокі біблійні, історичні і богословські дослідження, які повинні привести до одкровення, яким тепер учить Церква. Але є ще другий шлях. Шлях краси. За своєю суттю — Марія є творінням та еталоном абсолютної краси. Вона — «дзеркало без вади». Вона — ідеал досконалості, який намагалися зобразити на своїх полотнах художники всіх часів. Вона — «жінка, одягнута в сонце», від якої випромінюються найчистіші промені людської краси. Але чому? Тому, що Вона — «благодаті повна», що значить «повна Святого Духа», чиє світло незбагненним блиском походить від Неї. Тому нам необхідно дивитися на Марію і споглядати Її бездоганну красу, оскільки наші очі зранені й засліплені спотвореними образами цього світу. Скільки піднесених почуттів, скільки бажання чистоти, яку обнову духа може принести споглядання цієї великої краси.
Папа Павло VI був відомий як Папа діалогу, літургійної реформи, миру, Папа Другого Ватиканського собору. Але це також був Понтифік, який уперше відвідав Фатіму і молився там разом із мільйоном вірян.
У 1967 році 13 травня Святіший Отець здійснив паломництво до Фатіми на честь 50-літнього Ювілею й приніс до ніг Матері Церкви і Цариці Миру гарячі просьби про мир у цілому світі й у Церкві.
«Найперша мета нашого паломництва — Церква». Собор приніс Церкві багато нових сил і можливостей. Однак довільне використання його багатства принесло Церкві чимало роздорів і неспокою в ієрархії й управлінні, в богослов’ї і літургії.
У Фатімі Святіший Отець молився: «Ми хочемо, Маріє, вимолити в Тебе живу Церкву, справжню єдину святу Церкву! Ми молимося зі всіма вами, аби Церква наповнилася всіма дарами Святого Духа, про які говорить святий Павло: любов’ю, радістю, миром, довготерпінням, добротою, милосердям, вірою, лагідністю, поміркованістю (Гал. 5, 22). Ми молимося, аби Бог раз і назавжди зайняв перше місце у всіх людей у світі, щоби Божі заповіді стали основою для людської совісті, моралі й звичаїв. Нехай не згасне це світло в серцях людей, а навпаки зберігається в спонуканнях, які приходять із правдивої науки та досліджень».
«Друга мета паломництва — мир у всьому світі». Відомо, що останнім часом у світі відбулося багато відкриттів та досягнень науки, але світові, як і раніше, не вистачає щастя й миру. Причина цього — відсутність миру між народами. Безліч воєнних конфліктів, розвиток індустрії смертельної зброї. Також є місця, де панують голод і бідність. «Тому ми припадаємо до стіп Цариці миру і молимося за мир». Понтифік закінчив свою промову, просячи слідувати закликові Матері Божої «до молитви і покаяння».
У багатьох своїх документах Папа Павло VI закликає вірян до вшанування Богородиці, посвяти Їй свого життя, молитви «Ангел Господній» і молитви Розарію.
У день свого паломництва до Фатіми, 13 травня 1967 року, Святіший Отець датує Апостольську Адгартацію «Signum Magnum». На честь 50-літнього ювілею об’явлень і згадуючи Папу Пія ХІІ, він цього разу закликає всіх синів і дочок Церкви до особистого посвячення себе Діві Марії. «І цей знак, наслідування прикладу небесної Цариці, будучи знаком повноцінної дитячої любові, повинен усе повніше здійснюватися в житті кожного і направляти життя на служіння Божій волі».
Джерела:
ДОКУМЕНТИ II ВАТИКАНСЬКОГО СОБОРУ
www.vatican.va