1) Як ти думаєш, що таке «богопосвячене життя»?
2) Як виглядає повсякденність богопосвячених людей (священики, монахи, монахині)?
3) Що таке «обіти»?
4)Чому Бог закликає людей ставати священиками, монахами й монахинями?
1) Богопосвячене життя — це любов.
2) Зазвичай священики проводять службу, всіх людей хрестять, людям допомагають, а монахи, коли в інших монахів день народження, пишуть їм листи або посилають посилки — так вони люблять Бога.
3) Обіти — це коли всі священики їдять 🙂
4) Бог закликає людей бути священиками й монахами, тому що він хоче молитовки, любові і щоб з Ним хтось поговорив.
Софія, 4 рочки
2) Священики й монахи щодня виконують послухи, моляться і присвячують своє життя праці для Бога.
3) Обіти — це коли людина (він ще не монах і не священик) перед Богом дає обіцянку всього життя, що буде Йому служити.
4) Бог закликає людей бути монахами і священиками, щоб вони могли передавати Слово Боже людям, щоб усі ми вірували в Бога.
Даниїл, 8 років
2) Моляться, ходять на святу Літургію і роблять повсякденні справи: готують їсти, прибирають, дбають про чистоту свого тіла.
3) Обіти – це коли священники обіцяють не одружуватися, посвятити себе Богові, не прагнути багатства.
4) Тому, що вони Йому потрібні!
Валерія, 7 років, фото: перше св.Причастя
Свідчать богопосвячені:
2) Як Ви проживаєте це у своїй повсякденності?
1) Посвячене життя для мене — Божий дар особливим чином служити Йому; виняткова можливість служити, повністю віддаючи саму себе для Його слави і Його святої Церкви, неподільним серцем продовжувати Його місію в сьогоднішньому світі.
2) Зараз, попри мій вік (77 років), свідчу, що тільки як сестра можу себе повністю віддати Богові і Його ділу. Також маю змогу близько доторкатись до життя парафії. Вже 8 років я координую безперервну адорацію Пресвятих Дарів у церкві, де більше 200 людей регулярно беруть участь один раз на тиждень в адорації. Свідчення тих, хто бере участь в адорації, відкривають мені, які зміни відбуваються в їхніх серцях, змінюючи їхні особисті життя й життя їхніх довколишніх, близьких. Яку благодать Господь нам приготував, залишаючись із нами в Пресвятих Дарах!
Для мене велика честь і велике щастя — служити Господу, маючи можливість старатися тільки про Його славу, віддаватися Його керівництву, серцем прислухаючись до Нього. Для мене радість бути Його інструментом в пошуку людей для адорації, маленьким пастухом, збираючи овечок навколо Нього — Пастиря.
Незгладимий слід лишив день перших і вічних обітів. Найяскравіші спогади: труднощі, які допомогли глибше пізнати себе й більше полюбити Ісуса.
Але найбільша радість полягає в тому, що за все моє чернече життя з 1958 року Господь завжди був поруч. Він подарував чернечу родину, яка прийняла мене, слабку, й ділиться всім, Він ніколи не дав мені сумніватися в покликанні. Моя думка: в нашому секулярному світі дуже важливе також і зовнішнє свідчення монахів та монахинь (габіт і т.д.).
Сестра Алоїза-Пранциска SJE, (Конгрегація Євхаристійного Ісуса)