У Біблії ми читаємо про життя перших християн: «А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було. І апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса Христа, і благодать велика на всіх них була!…»
(Дії 4, 32-33)
Вже з тих перших років були люди, які, за прикладом апостолів, присвячували своє життя проповіді слова Божого, служінню й допомозі нужденним, життю в простоті, єдності та братерській любові. Ті, хто усвідомлено залишали все: своє майно, колишній спосіб життя — і йшли за Ісусом.
Святі Домінік, Бенедикт, Франциск Ассизький, Тереза від Дитятка Ісуса, Ігнацій Лойола, Мати Тереза, отець Піо… Чи можливо уявити собі життя Церкви й усього людства без цих людей? Їх об’єднує не тільки те, що вони стали святими, але й те, що всі вони присвятили своє життя Богові і прожили його в чернечих орденах, спільнотах.
Кожна чернеча обитель — це своя харизма й місія, своя особлива відповідь Бога на потреби світу. Завдяки їм ми можемо бачити, як Святий Дух працює протягом усієї історії людства, показуючи нам приклади того, як іти шляхом святості у конкретному часі.
І сьогодні посеред нас стільки братів і сестер, які «покинули все» й пішли за голосом свого Доброго Пастиря.
Хочемо дякувати Господу за кожного з них. У цьому місяці, присвяченому молитві вервиці, нехай вони будуть у наших молитвах також, як і ми присутні в їхніх молитвах.
«Закликаю вас, аби ви всіх закликали до молитви на вервиці. Вервицею ви подолаєте всі біди, які сатана тепер хоче нанести Католицькій Церкві. Моліться вервицю, всі священики! Присвятіть час молитві на вервиці!»
25 червня 1985 р.