19 квітня 2026 року
В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.
Прийди, Святий Духу, прийди, через могутнє заступництво Непорочного Серця Пречистої Діви Марії, Твоєї найулюбленішої обручниці! (3х)
Євангеліє від Луки (Лк 24, 13-35)
13 Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім’я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму, 14 і розмовляли між собою про те, що сталось. 15 А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними, 16 але очі їм заступило, щоб його не пізнали. 17 Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку. 18 Озвавсь тоді один з них на ім’я Клеопа, і йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?”
19 І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім – ділом та словом перед Богом і всім народом, –
20 та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп’яли.
21 А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось! 22 Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці, 23 та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з’явились і сказали, що він живий.
24 Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.” 25 А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли! 26 Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?”
27 І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього. 28 Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. 29 Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись. 30 І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. 31 Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них: 32 І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?”
33 І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними, 34 які їм сказали: “Христос справді воскрес і з’явився Симонові.”
35 І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.
Слово Господнє
Пізнавати присутність Ісуса в повсякденному житті.
Молимося за благодать пізнавати присутність Ісуса у Слові та в щоденних подіях.
- Приєднаюся до учнів, які йдуть до Емаусу, щоб прислухатися до їхньої сумної розмови й увійти в те, що вони переживають (13–14). Бачу їхні обличчя, сповнені болю та розчарування. Вони залишають Єрусалим, але біль несуть із собою.
- Пригадаю свої життєві досвіди, які привели мене до обурення й внутрішньої незгоди з тим, що сталося. Пригадаю свої втечі. Що було моїми «Емаусами», в яких я шукав захисту й забуття «поганих подій»?
- Коли до учнів, що йдуть дорогою, приєднується Ісус, вони не впізнають Його, бо очі їм заступило (15–16). Як я зазвичай поводжуся в кризових ситуаціях? Яким тоді є мій образ Бога?
- Усвідомлюю, що учні, хоч і сповнені смутку та обурення, дозволяють Ісусові «наблизитися» й супроводжувати їх у дорозі. Вони починають із Ним розмовляти й слухають Його пояснення (15–27). Що можу сказати про своє духовне життя у хвилини випробувань? Якою тоді є моя молитва, слухання Божого слова?
- Ісус терпеливо й повільно зцілює їхні серця Своїм словом. Вони пізнають Його під час ламання хліба (30–32). Чи були в моєму житті моменти, коли я пережив особливе світло або зцілення через Боже слово? Яке це було слово? Знайду його у Святому Письмі.
- Пригадаю ситуації, коли під час Святої Меси я переживав особливу близькість Ісуса — таку, що моє серце палало. Розповім про це Ісусові.
- Подякую Ісусові за моменти, в яких я особливим чином пережив зцілення через Його слово та Євхаристію. Молитимусь: «Нехай Твоє слово і Євхаристія стануть моєю радістю!»
В школі Богородиці
Послання Богородиці, Цариці миру від 2 серпня 2015 року
«Дорогі діти! Я як мама, яка любить своїх дітей, бачу наскільки важкий час, у якому живете. Бачу ваше страждання, але маєте знати, що ви не самі. Мій Син — з вами. Він є всюди. Невидимий, але можете Його бачити, якщо живете Ним. Він є світло, яке освітлює вам душу і дає мир. Він є Церква, яку маєте любити й завжди молитись і боротися за неї – але не лише словами, а й ділами любові. Діти мої, вчиніть, щоб усі пізнали Мого Сина, вчиніть, щоб був люблений, бо істина є в Моєму Синові, народженому від Бога, — Синові Божому. Не втрачайте час, роздумуючи забагато, — так ви віддалитеся від істини. Простим серцем прийміть Його слово і живіть його. Якщо живете Його слово, будете молитися. Якщо живете Його слово, будете любити милосердною любов’ю, любити одне одного. Що більше будете любити, то далі будете від смерті. Для тих, хто житиме слово Мого Сина і хто любитиме, смерть буде життям. Дякую вам…».
Маріє, допомагай нам жити Божим словом. Амінь.
Молитва посвяти Ісусові через Марію
Пресвята Діво Маріє, сьогодні перед Тобою й у Твоїх руках відновлюю та підтверджую обітниці святого Хрещення. Назавжди відрікаюся сатани, усіх його діл, а посвячуюся Пресвятому Серцю Ісуса Христа. Хочу нести свій хрест і наслідувати Христа по всі дні свого життя, згідно з волею Небесного Отця.
О Маріє, перед лицем усього небесного двору й цілої Церкви посвячуюся Твоєму Непорочному Серцю. Будь моєю Матір’ю і Царицею. У повному підпорядкуванні й любові Тобі віддаю й посвячую своє тіло та душу, своє майно, видиме й невидиме, плоди своїх добрих діл, минулих, теперішніх і майбутніх, залишаючи за Тобою всеціле і повне право розпоряджатись мною й усім, що мені належить, по Твоїй благій волі, задля більшої слави Божої тепер і навіки. Амінь.
Благословення священика