22 березня 2026 року
В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.
Прийди, Святий Духу, прийди, через могутнє заступництво Непорочного Серця Пречистої Діви Марії, Твоєї найулюбленішої обручниці! (3х)
† Читання святого Євангелія від Йоана (Йо 11, 1-45)
1 Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти. 2 Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги.
3 Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш тйи його, слабує.»
4 Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.»
5 Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря. 6 Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував. 7 Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.»
8 Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?»
9 Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього. 10 Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!»
11 Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.»
12 А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.» 13 Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була. 14 Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся,
15 і радію я за вас, що мене там не було, – щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.»
16 Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.»
17 Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі. 18 Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п’ятнадцять, 19 і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові.
20 Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті.
21 Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, – мій брат не вмер би!
22 А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.» 23 І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне.» 24 «Знаю, – каже до нього Марта, – що воскресне у воскресіння, дня останнього.»
25 А Ісус їй: «Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме!
26 Кожен, хто живе і в мене вірує, – не вмре повіки. Віриш тому?» 27 «Так, Господи, – каже йому, – вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.» 28 Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.» 29 Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього. 30 Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта. 31 Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати.
32 Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!» 33 Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений, 34 запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.» 35 Заплакав Ісус. 36 І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив!» 37 А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?» 38 І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху. 39 «Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.» 40 «А хіба я тобі не казав, – озвавсь Ісус, – що коли віруєш, то побачиш славу Божу?» 41 Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене! 42 Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.» 43 А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!» 44 І мертвий вийшов із зав’язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв’яжіть його і пустіть, нехай ходить.» 45 І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.
Слово Господнє
Вийти з темряви, щоб я міг черпати життя з Ісуса.
Молімося за міцну віру вте, що в Ісусі я знайду повноту життя.
- Зосереджую свою увагу на дружніх стосунках Ісуса з Марією, Мартою та Лазарем. Окрім апостолів, Ісус мав ще кількох мирян-друзів у Витанії. Він не приховував перед ними своєї дружби й зворушення.
- Якою є моя дружба з Ісусом? Чи говорю Йому про свої почуття? Чи вмію їх виражати? Чи вірю, що Ісус обдаровує мене особливим і глибоким почуттям любові?
- Вслухаюся в розмову Ісуса з Мартою та Марією, сповнену зворушення (20–32).
Уважно помічаю, з якою простотою й відкритістю вони говорять Ісусові про свій біль. - Буду споглядати обличчя Ісуса. Він зворушений, дивлячись на біль і сльози ридаючих жінок. Дивитимуся, як Ісус, сповнений смутку, прямує до гробу свого друга Лазаря і як плаче (33–35).
- Усвідомлю, що Ісус бачить кожне моє страждання. Він зворушений, коли бачить мій біль. Він плаче, коли бачить, що я почуваюся загубленим, безпорадним. Чи вмію я в хвилини страждання говорити Йому про те, що відчуваю, чи здатний, як Марія і Марта, зізнатися у своєму внутрішньому страху? Чи можу говорити навіть про свої тривоги й скаржитися? Чи говорю з Ним щиро про свій внутрішній бунт?
- «Лазарю, вийди сюди!» (43). Довше споглядатиму цю сцену. Чую слова Ісуса, сповнені сили. Бачу здивування зібраного натовпу й Лазаря, який виходить із темряви гробу. Ісус здатний вивести мене навіть із безнадійних ситуацій.
- У щирій молитві я попрошу Ісуса, щоб Він відвалив камінь, який заважає Йому ввійти в темні місця мого життя, де я зберігаю добрі прагнення. Попрошу Його про благодать доброї сповіді та про добру підготовку до великодніх свят. Буду повторювати: «Ісусе, Ти — моє життя!»
В школі Богородиці
Марія веде нас до Ісуса і бажає, щоб Він став нашим другом.
Послання Богородиці, Цариці миру від 25 квітня 2002 року
«Дорогі діти! Радійте зі Мною в цей весняний час, коли прокидається вся природа, а ваші серця прагнуть змін. Відкрийтеся, дітоньки, та моліться. Не забувайте, що Я є з вами й усіх вас хочу вести до Мого Сина, щоб Він обдарував вас щирою любов’ю до Бога та до всього, що є від Нього. Відкрийтеся молитві та просіть у Бога навернення ваших сердець; а все інше Він бачить та дбає за це. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик».
Ісусе, віддаю Тобі всі ситуації, в яких почуваюся безпорадним, з якими не вмію впоратися. Прошу, увійди в мою темряву, у мій гріб. Дякую Тобі за Твоє співчутливе серце і за те, що я можу Тобі все сказати. Зміцни моє серце в довірі до Твого Божественного провидіння. Амінь.
Молитва посвяти Ісусові через Марію
Пресвята Діво Маріє, сьогодні перед Тобою й у Твоїх руках відновлюю та підтверджую обітниці святого Хрещення. Назавжди відрікаюся сатани, усіх його діл, а посвячуюся Пресвятому Серцю Ісуса Христа. Хочу нести свій хрест і наслідувати Христа по всі дні свого життя, згідно з волею Небесного Отця.
О Маріє, перед лицем усього небесного двору й цілої Церкви посвячуюся Твоєму Непорочному Серцю. Будь моєю Матір’ю і Царицею. У повному підпорядкуванні й любові Тобі віддаю й посвячую своє тіло та душу, своє майно, видиме й невидиме, плоди своїх добрих діл, минулих, теперішніх і майбутніх, залишаючи за Тобою всеціле і повне право розпоряджатись мною й усім, що мені належить, по Твоїй благій волі, задля більшої слави Божої тепер і навіки. Амінь.
Благословення священика