24 серпня 2025 року
В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.
Прийди, Святий Духу, прийди, через могутнє заступництво Непорочного Серця Пречистої Діви Марії, Твоєї найулюбленішої обручниці! (3х)
Євангеліє від Луки (Лк 13, 22-30)
22 Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму.
23 Аж ото сказав хтось до нього: “Господи, чи мало буде тих, що спасуться?” Він відповів їм:
24 “Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть.
25 І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! – він відповість вам: Не знаю вас, звідкіля ви.
26 Тоді ви почнете казати: Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших.
27 Та він відповість: Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!
28 Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні.
29 Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім.
30 Тоді останні стануть першими, а перші – останніми.”
Дбати про автентичне проживання віри
Молімося про автентичність і смирення у щоденному житті віри.
- Буду дивитися на Ісуса, який проходить через міста і села. Він прямує до Єрусалиму (22). Свідомо і рішуче рухається до місця Свого страждання. Він впевнений у своєму покликанні і виконує його всім серцем.
- «Чи мало буде тих, що спасуться?» (23). Як часто я роздумаю над останніми речами: Страшним Судом, раєм і пеклом? Прошу благодаті глибоко пережити ці істини. Буду роздумувати над кожною з них. Що пробуджується в мені, коли я роздумую над ними? Скажу Ісусу.
- Ісус нагадує мені, що якщо я хочу йти за Ним, я повинен зробити вибір і докласти зусиль, щоб «увійти через тісні ворота» (24). Що викликає у мене найбільші труднощі в слідуванні за Ісусом? В чому я можу бути вимогливим, а в чому я схильний до посередності і млявості?
- Ісус застерігає мене від неглибокого переживання віри і покликання. Одних лише зовнішніх проявів життя з Ісусом, якими б частими і красивими вони не були, недостатньо. Він відвертається від усякого, хто звеличує своє покликання і віру, але водночас чинить беззаконня (25-27).
- Зауважу, що Ісус підкреслює цінність «останніх», «невідомих», «тих, що приходять здалека» (29). Він знає кожного до глибини його душі. Він не дивиться на те, що є очевидним, не звертає уваги на слова і зовнішнє ставлення, а дивиться на серце. Мовчання і скромність – ознаки величі серця.
- Яка моя лагідність і скромність? Чи не виставляю я себе надмірно напоказ, не борюся за «перші місця»? Чи моє сповідання віри, розмови про Ісуса, сповідь перед Ним відповідають моєму життю і стану мого серця?
В школі Богородиці
Марія вчить нас обирати останні місця, бути з’єднаними з Ісусом у тиші, без шуму, у скромності та покорі.
З послання Богородиці, Цариці миру, 2 січня 2019 року
“Дорогі діти, на жаль, між вами, Моїми дітьми, є стільки боротьби, ненависті, особистих інтересів, егоїзму. Діти Мої, так легко забуваєте про Мого Сина, про Його слова, про Його любов. Віра гасне в багатьох душах, а серця захоплюють матеріальні речі світу. Але Моє материнське серце знає, що є ще ті, які вірять і люблять, які шукають, як ще більше наблизитися до Мого Сина, які невтомно шукають Мого Сина – а так шукають і Мене. Це – покірні й тихі, зі своїми болями та стражданнями, що зносять у тихості, зі своїми надіями, а понад усе – зі своєю вірою. Це апостоли Моєї любові”.
Ісусе тихий і покірний серцем, вчини серця наші подібними до Твого. Маріє, тиха і смиренна Слугиня Господня, допомагай нам зростати в покорі й тиші. Амінь.
Молитва посвяти Ісусові через Марію
Пресвята Діво Маріє, сьогодні перед Тобою й у Твоїх руках відновлюю та підтверджую обітниці святого Хрещення. Назавжди відрікаюся сатани, усіх його діл, а посвячуюся Пресвятому Серцю Ісуса Христа. Хочу нести свій хрест і наслідувати Христа по всі дні свого життя, згідно з волею Небесного Отця.
О Маріє, перед лицем усього небесного двору й цілої Церкви посвячуюся Твоєму Непорочному Серцю. Будь моєю Матір’ю і Царицею. У повному підпорядкуванні й любові Тобі віддаю й посвячую своє тіло та душу, своє майно, видиме й невидиме, плоди своїх добрих діл, минулих, теперішніх і майбутніх, залишаючи за Тобою всеціле і повне право розпоряджатись мною й усім, що мені належить, по Твоїй благій волі, задля більшої слави Божої тепер і навіки. Амінь.
Благословення священика