На півдорозі до святкування Воскресної перемоги Небесна Мама сьогодні заохочує нас: «Закликаю вас знову: почніть боротьбу проти гріха». Її материнські слова любові піднімають нас так само, як у дитинстві, коли нас вчила ходити наша мама. Коли при перших кроках ми падали, мама нас піднімала, ста- вила на ноги і говорила: «Не бійся, іди, ходи!»
«Ідіть до сповіді» – це материнський заклик знову підвестися після падіння, знову від- важитись на новий крок вперед, но- вий шанс, нове сьогодні.
Щира свята сповідь – це улюблене таїнство покірних апостолів Діви Марії. І хоч ми горді – клякаємо покірно на коліна перед священиком, у сповідальниці вмирає в нас гордість.
У посланні від 2 липня 2007 р. Марія говорить нам: «В великій Божій любові приходжу сьогодні до вас, щоб вести вас дорогою покори і тихості. Першою стацією на цій дорозі, діти Мої, є сповідь. Відкиньте свою гордість і станьте на коліна перед Моїм Сином. Зрозумійте, діти Мої, що ви нічого не маєте і нічого не можете. Єдине, чим ви володієте, це ваш гріх. Очистіться і прийміть тихість та смирення. Мій Син міг перемогти силою, але вибрав тихість, покору і любов. Наслідуйте Мого Сина. Дайте Мені свої руки, щоб ми разом зійшли на гору і перемогли».
У святій сповіді на нас чекає сам Господь Ісус в особі священика. Коли він нас благословляє, молиться над нами, тоді відбувається чудо нашої внутрішньої переміни. Це зустріч з Господом у глибокому смиренні серця. У Його прощенні приймаємо Його самого: мир, Його благословення, силу крокувати вперед. У посланнях з минулих років Цариця миру говорить нам: «Ісус хоче наповнити ваші серця миром і радістю. Діти Мої, не зазнаєте миру, поки не примиритесь з Ісусом. Тому кличу вас до сповіді, щоб Ісус став вашою правдою та миром… Віддайтеся Богові, щоб міг вас оздоровити, втішити і відпустити вам все те, що є перешкодою на дорозі любові. Бог може перемінити ваше життя і ви будете зростати в любові. Славте Бога, діти Мої, гімном любові, щоб Божа любов могла зростати у вас з дня на день аж до повноти». Подібні слова чуємо і сьогодні: «Божа любов почне текти через вас у світ, мир запанує у ваших серцях, і Боже благословення наповнить вас».
…Мій Син міг перемогти силою, але вибрав тихість, покору і любов.
Наслідуйте Мого Сина…
У школі Марії ми знаємо, що покликані до святої сповіді кожного місяця, або й частіше, якщо потребуємо. Марія вчить нас, що мало зректися гріха, але треба знову зважитись на святість. Під час сповіді Вона радить запитати у священика: «Що мені робити далі, як маю зростати?» Радить знайти собі духовного провідника, священика, який вестиме нас дорогою святості. « … Діточки , зі смиренністю досліджуйте, що не так у вашому серці, і ви зрозумієте, що маєте робити…». Цю материнську пораду знаходимо у посланні від 25 квітня 1996 р.
Коли відстежуємо послання Богородиці, читаємо про заклик працювати над своїм серцем, як на полі. Такою працею може стати часта щира сповідь. З досвіду знаємо, що якщо будемо обробляти землю недбало, не дістанемо доброго урожаю. Найкращим плодом для нашого серця буде любов, що росте, збільшується, оздоровлює, очищує у таїнстві примирення.
Про святу сповідь дуже часто згадується у посланнях. Меджугор’є називають сповідальницею світу. Любляча, добра присутність Богородиці є тою небесною силою, яка сприяє відновленню серця. Сюди приїжджають мільйони прочан і починають усвідомлювати свої гріхи. Меджугор’є – це Маріїне світло, ми приходимо сюди засліплені гріхом і починаємо бачити те, чого раніше не бачили. В Її світлі знаходимо втрачене, а саме: мир, радість, сенс життя… все, чого прагнемо.
Молитва:
Маріє, до Тебе простягаємо руки після кожного упадку. Допоможи нам встати. У Твоєму серці хочемо готуватися до святої сповіді, знову відважуватися на святість. Ввіряємо Тобі цей благодатний час посту, веди нас до Воскресної перемоги. Допомагай нам старанно працювати над своїм серцем. Вводь нас у глибини духовного життя в простоті, покорі, служінні, любові. Амінь.