Богородиця багато разів говорила: «Дорогі діти, лише Мій Син Ісус може дарувати вам справжній мир і радість». Немає нічого кращого і найдорогоціннішого, що Вона, як Мати, може дати нам, ніж Її Син. Вона знає, що єдино в Ньому і з Ним ми можемо знайти мир в цьому неспокійному світі.
Немає нічого кращого і найдорогоціннішого, що Вона, як Мати, може дати нам, ніж Її Син…
Ми знаємо, що слово «мир» присутнє в лексиконі публічного, політичного і громадського життя. Про мир говорять усюди, а навколо нас, і можливо також і в нас, відбувається війна. Миру є все менше. На різних конференціях намагаються домовитися про мир, ведуть обговорення і переговори, а війни вирують з усіх боків. Тривога, неспокій поширюється всюди як небезпека. Неспокій в серцях людей, неспокій у суспільстві, в Церкві, між народами. Мир не є чимось таким, чого можна досягти за допомогою законів. Жоден закон не може принести мир.
Мир чи війна виникає в людському серці. Саме в серці починаються суперечки і занепокоєння. Це довелося пережити і святому Августину, який блукав по дорогах життя, віддаючись пристрастям і оманам гріха. Як плід цього він відчув порожнечу і розчарування. Мир він знайшов тільки тоді, коли зустрів Бога. Так, у своїй «Сповіді» він каже: «Не знає спокою серце наше, поки не заспокоїться в Тобі, мій Боже».
Важко перелічити всі причини неспокою і напруженості. Незважаючи на загальний технологічний прогрес і поліпшення «якості» життя, наше життя залишається і далі схожим на вируюче море. Сьогодні всі говорять про те, як збільшився попит на антидепресанти. Куди зникли життєлюбність і радість, мир і задоволеність? Якою б не була відповідь на це важке запитання, безсумнівно одне: кожна людина прагне миру і спокою. Як говорить Р. Тагор: «Буря шукає спокою, щосили борючись зі спокоєм», так і наше життя при всіх конфліктах тяжіє до тієї точки, яка містить в собі повноту миру і остаточного спочинку.
Миром наповнена людина, яка прийняла те, що Бог побажав їй дати, яка не закрилася в самій собі, яка є звільнена від поневолення гріха, який приносить страх і сум’яття…
В Ісусі Христі нам дарована повнота істинного миру. У Ньому до нас зійшла вся повнота благодаті, тому поняття «мир» і «благодать», або «милість», тісно пов’язані. Мир успадковує той, хто прийняв благодать. Миром наповнена людина, яка прийняла те, що Бог побажав їй дати, яка не закрилася в самій собі, яка є звільнена від поневолення гріха, який приносить страх і сум’яття. Неспокій є не від Бога. Мир – це найвірніший знак Божої присутності.
Той, хто опирається на Бога, прийме глибокий мир. Це не означає, що він буде позбавлений від сум’яття, пошуків і боротьби, випробувань і спокус. Мир, який дає нам Бог, це – не «спокійне життя» без мук і страждань. Мир приходить через подолане випробування, відкинуту спокусу, виборену витривалість у виконанні Божої волі. Його воля є наш мир.
Молитва:
Пресвята Діво Маріє, Ти, смиренна раба Господня, стала блаженною, бо вірила в Божі обітниці і Божі слова. Тебе називають блаженною всі покоління, бо Господь споглянув, звернув свій погляд на простоту і смирення, в яких Ти жила, як вірна раба Господня. Ти віддала всю Себе, щоб Бог міг наповнити Тебе Самим Собою і всіма Своїми дарами. Ти не перестаєш бути Матір’ю всіх, хто з довірою прибігає до Тебе. Ти і сьогодні не перестаєш дарувати Ісуса кожному серцю, яке відкривається Тобі. Не переставай заступатися за нас і тоді, коли ми самі зупиняємося, коли відступаємо або втомлюємося. Випроси всякому серцю, кожній сім’ї і всім народам мир, якого так прагнуть і який нам може дарувати тільки Твій Син і наш Спаситель Ісус. Амінь.