Світло Марії

Молитва за тих, хто став твердий серцем (М.М)

Всі ці роки Діва Марія приходить підтримати нас на нашому земному шляху, щоб кожен крок вів нас до Бога. Сама Вона вже перебуває по той бік і пережила воскресіння і прославлення на Небесах. Хоча Марія – звичайна людина, Вона вознесена на висоту Небес – але не лишилася там, у височині, а приходить до нас, бажаючи, щоб ми зрозуміли і прийняли Її. Своїм життям Богородиця показує нам, що можливо подолати і земні спокуси, і страждання й опинитися по інший бік стіни смерті. Біля підніжжя хреста, на Голгофі, коли Ісус довірив Їй людство, Вона прийняла у Своє материнське серце кожного з нас. Ніколи не перестає молитися, закликати нас і заступатися за нас.

«Відвідай мене, о Боже, і спізнай моє серце випробуй мене й спізнай мої задуми! І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою.» (Пс 139: 23,24)

У посланні минулого місяця Богородиця закликала нас до молитви Святому Духу, щоб ми ставати міцнішими у вірі. У цьому посланні Вона хоче зміцнити нашу впевненість у тому, що Вона перебуває і залишається з нами і приносить за нас Свої молитви. Справжня мати не може забути жодне своє дитя, навіть тоді, коли дитина забуває про матір. Так і Вона не відступає від нас, і тим сильніші Її молитви за тих, хто закрився й затверднув серцем.

Катехизм Католицької церкви говорить: «Духовна традиція Церкви говорить також про серце – у біблійному значенні «внутрішня глибина», – де особа вирішує або не вирішує «за» Бога» (ККЦ 368). Серце – це місце зустрічі людини з Богом. Серце заховане від людських поглядів. Людина має страшну здатність – бути дволикою. Біблія жорстко засуджує це зло. Перед Богом людина відчуває себе оголеною до кості – перед Ним не можна втаїтись. «Лукаве над усе у світі серце людське – і ледаче! Хто його збагнути може? Я, Господь, вивідую серце, випробовую нутро, щоб відплатити кожному за його діяннями, за плодами його вчинків». (Єремія 17:9,10)

Бути затверділим серцем – значить бути закритим духом. Тоді може статися, що й на нас виповниться пророцтво пророка Ісаї: «Слухайте добре, та не розумійте! Дивіться добре, але не знайте! Зроби затверділими серце цього люду». (Іс 6:9,10) «Цей народ устами тільки зближається до мене й губами тільки мене шанує, а серце своє віддалив від мене». (Іс 29:13)

…Ми бажаємо вчитися молитві у Тебе, щоб зуміти дарувати Ісусові з молитвою і своє серце, довіру і життя…

Євангеліє багаторазово говорить про те, що в апостолів були серця затвердлі, закриті й обтяжені – навіть при тому, що вони бачили численні чудеса і зцілення Ісуса. Як хтось сказав: «Богу було легше зійти з неба на землю, ніж із нашої голови до нашого серця». При всіх наших молитвах може статися, що ми живемо так, наче Бога немає. Молитви у нас можуть бути «без-Божними», тобто без Бога. Трапляється, що ми віддаємо Богові свою молитву, але не своє серце. Тоді нам лишається тільки щиро молитися й безперервно взивати до Бога разом із псалмоспівцем: «Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце випробуй мене й спізнай мої задуми! І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою». (Пс 139: 23,24)

Нехай Марія буде нам прикладом і заохоченням, щоб, наслідуючи Її, ми зберігали в своєму серці всі обставини, всю історію нашого життя і в цьому розпізнали Божу руку, що веде наші життєві кроки.

Молитва:       

Діво Маріє, звертаємося до Тебе – до Тієї, що вміла чувати, роздумувати і зберігати у Своєму серці всі події, слова і спогади, пов’язані з Твоїм Сином. Ти була і лишаєшся Матір’ю віри, надії та любові. Молися за нас, щоб ми день у день зростали в цих чеснотах. Випроси нам у Господа благодать щирого серця, щоб ми вміли бачити себе перед Богом у правді й наважилися слідувати шляхом, який веде до істини й повноти життя, дарованої нам Ісусом. Царице миру, Ти не тільки закликаєш нас до молитви, але й молишся за нас – так само, як Ти молилася з апостолами в очікуванні обіцяного Ісусом Духа Святого. Ми бажаємо вчитися молитві у Тебе, щоб зуміти дарувати Ісусові з молитвою і своє серце, довіру і життя. Амінь.