Світло Марії

«Моє Непорочное Серце кровоточить…» (M.M.)

І сьогодні Діва Марія, звертаючись до нашого серця, нагадує те, про що вже говорила у Своєму посланні від 24 травня 1984 р.: «Прошу вас, не дозвольте, щоб Моє Серце плакало кривавими слізьми через ті душі, які губляться в гріху». Може скластися враження, що навіть після стількох років Її явлінь і послань нічого не змінилося. Мати не може мовчати, якщо хоча б хтось із Її дітей залишається в гріху, який веде до смерті. Серед Її послань чимало таких, де Вона попереджає про небезпеку гріха, вказує на шляхи й можливості виходу з нього. Так, у посланні від 4 грудня 1986 р. Вона говорить:«Дорогі діти! І сьогодні вас закликаю, щоби свої серця ви приготували до цих днів, коли Господь особливо хоче очистити вас від усіх гріхів із вашого минулого. Ви, дорогі діти, не можете самі цього зробити, тому Я тут, аби допомогти вам. Моліться, дорогі діти! Тільки так ви зможете пізнати все зло, яке є у вас, і віддати його Господеві, щоб Господь повністю очистив ваші серця».

…Ми хочемо повернутися до молитви, до якої Ти невпинно кличеш нас…

Важливо постійно нагадувати собі Її материнські слова, щоб вони служили нам натхненням і підтримкою. «Я хочу, щоб кожен із вас був щасливий, а в гріху цього ніхто не може… Просіть у Ісуса, щоб Він зцілив ваші рани, які ви, дорогі діти, протягом свого життя отримали внаслідок своїх гріхів або гріхів ваших батьків… Я вірю, що ви можете залишити шлях гріха і вирішити обрати святість… Через зустрічі з Богом у сповіді залиште гріх і вирішіть обрати святість. Зробіть це з любові до Ісуса, Який відкупив вас Своєю кров’ю, щоб ви були щасливі й перебували в мирі».
Умова того, щоб людина повернулася до Бога, — це усвідомлення й визнання того, що вона грішна. Найважче для людини — побачити свої гріхи. Ми легко впізнаємо і бачимо зло та гріх в інших, але наш власний гріх від нас прихований. Гріх — це духовна сила. Перемогти його власною силою людина не може. Гріх переміг тільки Бог.
Гріх, який ми чинимо, прагне залишитися прихованим. Він боїться світла. Власними здібностями й силами людина сама не може ні усвідомити, ні знести відчуття гріховності. Усвідомлення й прийняття своєї гріховності — це дар благодаті. Тому Богородиця часто закликає нас до молитви. Коли Божа благодать освітить нас через молитву, тоді ми побачимо всі частини нашого єства, що не служать любові, що не в Бозі й не за Нього.

…Під Хрестом Марія введена в океан болю, щоби служити нашому спасінню…

Гріх у широкому значенні — це все зле, негативне у світі. У будь-яких стражданнях, провинах, образах, злочинах, хворобах, смертях, війнах, невігластві, несправедливості, ненависті — у всьому цьому винен гріх. Провину супроводжує страх. Страх перед Богом, страх перед людьми. Гріх — це образа Бога. Гріх — недовіра і неприязнь у ставлені до Бога. У гріху ми зубожілі й відділені від джерела життя.
Тому Діва Марія каже: «…Моє Непорочне Серце кровоточить, бачачи вас у гріху…». Її Материнське Серце особливо кровоточило біля підніжжя хреста Її Сина, на Голгофі. Марія не є абстрактною істотою, осамотілою й відокремленою від людської спільноти. Вона — нормальна людина, що перебуває перед ударами й впливам будь-якого роду. У Своїй душі, цілим Своїм єством Вона пережила драму смерті Свого Сина, коли Той узяв на Себе гріхи всього світу й тим самим позбавив від прокляття поневолене людство. У той трагічний момент на Голгофі Марія разом з Ісусом. Подібно до того, як Адам і Єва спільно зруйнували Божу справу творіння, так й Ісус та Марія разом повертають усе на своє місце. Марія всім серцем повторила під Хрестом Свій Fiat — «Нехай зі мною станеться». Під Хрестом Марія введена в океан болю,  щоби служити нашому спасінню.
Материнський біль є найбільшим саме тому, що бачить, як гріх відділяє нас від джерела життя і як ми самі своїми рішеннями віддаляємося від Бога. Тільки Господь через молитву може нас визволити й дарувати мир, радість, свободу і добро вже тут, на землі.

Молитва:

Пресвята Діво Маріє, Ти, Яка турбуєшся про наші життя й душі, Ти, Яка дбаєш про нас, випроси нам благодаті справжнього навернення, переміни серця й життя. Ти сама Своїм серцем пережила «меч болю», який прошив Твою душу, тож не дозволь, щоб і ми своїми гріхами завдавали болю Твоєму Серцю, яке нас любить і кровоточить через нас. Ми хочемо повернутися до молитви, до якої Ти невпинно кличеш нас, щоб ми ставали все ближчі Богові, джерелу миру, прощення й радості. Дякуємо Тобі, Діво Маріє, за Твою терпеливу любов. Дякуємо, що Ти не відступаєш від нас і не перестаєш стукати в двері нашої совісті та серця. Випроси нам ласку чути серцем Твій заклик, сповнений любові до нас. Амінь.