Послання Богородиці, Цариці миру, 25 липня 2021 року.
“Дорогі діти! Закликаю вас бути молитвою за всіх тих, які не моляться. Свідчіть, дітоньки, вашими життями радість, що ви Мої, а Бог почує ваші молитви й дасть вам мир у цьому неспокійному світі, де панує гордість та егоїзм. Дітоньки, будьте щедрими й любов’ю Моєї любові, щоб погани відчули, що ви Мої та звернулися до Мого Непорочного Серця. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик”.
У посланні минулого місяця, яке припало на сорокову річницю об’явлень Пресвятої Діви Марії в Меджуґор’ї, Вона сказала нам, чому радіє Її Серце. Богородиця радіє кожному серцю, відкритому для Її Непорочного Серця й закликів, які Вона дає нам всі ці роки. Матір радіє благу Своєї дитини, бажаючи їй найкращого. Богородиця не тільки називає нас Своїми дітьми. Як наша справжня духовна Матір, Вона бажає найкращого для нас – навернення нашого серця, воно приведе нас до зустрічі з Богом і життя в Ньому.
І в липневому посланні ми бачимо, як Богородиця невпинно показує нам правильний шлях, що веде до життя. Він тісний і вузький. Мало хто обирає його. Цей шлях знаходять ті, у кого відкриті серця і вуха, – хто слухає й приймає на заклик нашої Небесної Матері. Вона закликає нас до молитви. Але шлях молитви важкий і вимогливий. Папа Франциск на Загальній аудієнції 12 травня сказав: «Коли ми молимося про яку-небудь благодать, ми повинні бути готові до битви в молитві. Буває, що ми молимося про необхідну нам благодать, але просимо про неї якось мляво, не борючись. Про важливі речі так не моляться».
Євангеліє говорить, що Ісус умів радіти духом у молитві, Він молився: «Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі…» (Лк. 10:21). Але Ісус молився й під час Гетсиманської агонії, просячи Отця: «Нехай мине ця чаша мене» (Мт. 26:39) – «А піт Його став, мов каплі крови» (Лк. 22:44).
Молитва – це не формула, не магічна дія, молитва – це щирі відносини з Богом. Ісус мав досвід вислуханої молитви Його Отцем. Однак Небесний Отець не позбавив Сина від гіркої чаші ганебної смерті на хресті. Незважаючи на це, Ісус просить: «Отче, хай не Моя, а Твоя буде воля!»
У нас теж є досвід молитви, яка, як нам здається, залишилася непочутою, принаймні ми бачимо, що Бог не відповів на нашу молитву так, як ми очікували. Молитва – це не підпорядкування волі Бога нашій волі, але навпаки. Бог завжди залишається Богом Усемогутнім, Усевідаючим і Незбагненним, Який відкрив Себе людям як їхній Милосердний Отець. І тому, якщо Бог не відповідає на нашу молитву, то Він, безсумнівно, готує для нас щось прекрасніше та важливіше в порівнянні з тим, про що ми мріяли й просили.
«Чи ж то життя людини на землі не служба? Чи ж не як дні поденника, дні його?», – каже Іов. Молитва – це своєрідна битва. Це насамперед битва з нашою волею, яка протистоїть волі Бога та Його порядкові. Молитва – це підготовка нашої волі до того, щоб прийняти волю Божу як свою. Наша вільна воля протистоїть усьому вічному, духовному та божественному, але наше серце й душа жадають Бога. Тому ми повинні бути стійкими й постійними, повинні не давати сумнівам та спокусам зломити нашу віру. Усі вчителі молитви вчать і говорять нам про те, що молитися – дуже нелегка справа, але це єдиний спосіб зустріти Господа, а Богородиця як Матір наполегливо бажає вести нас до Господа.
Святий Антоній, абат, теж проходив через суворі випробування, у яких дізнався, наскільки важкою може бути молитва. Святий Афанасій, пустельник, описує один із найгірших моментів, що сталися з ним, коли йому було близько 35-ти років, – цей вік для багатьох стає часом кризи. Святий Антоній зіткнувся з випробуванням, але встояв, і коли нарешті в його серце повернувся мир, він звернувся до Господа мало не з докором: «Господи, де Ти був? Чому Ти відразу не прийшов, щоб покласти край моїм стражданням? » Ісус же відповів: «Антонію, Я був поруч, але чекав, щоб побачити, як борешся ти». Нерідко молитва стає битвою. Св. Миколай Грип каже: «Бог знає, як надати молитві лад, немов ви готуєтеся до танцю – і одночасно до битви».
Так веде нас Діва Марія тим шляхом, яким пройшла Вона Сама, навіть якщо він здається нам тісним і вузьким! Адже ми знаємо: цей шлях веде до повноти життя, яке дарує Господь.
Молитва
Пресвята Діво Маріє, Ти берегла всі слова та події, пережиті разом з Ісусом, у Своєму Серці й постійно роздумувала над ними. Навчи нас бути постійними на шляху молитви та віри. Ти не все розуміла, але вірила, і саме тому Ти блаженна: Ти вірила до кінця, до хреста і смерті Твого Сина. На Голгофі Ти знову сказала «Так» Небесному Отцеві, дивлячись на Свого Сина й страждаючи разом із Ним. Там, біля підніжжя хреста, Ти стала і нашої Матір’ю, коли прийняла улюбленого учня з рук Ісуса, а з ним – і кожного з нас. Молися разом із нами й за нас, аби ми залишалися Божими в цьому світі та своїм життям свідчили про Нього – Бога, Який є Любов, Бога, Який знову й знову дарує Себе кожній людині, що бажає прийняти Його та відродитися Його силою до нового життя в Христі. Амінь.