Мир є частою темою послань і закликів Богородиці. Мир не приходить сам по собі. Він є результатом праці, зусиль і боротьби з власними вадами і пристрастями. У цій боротьбі, якщо ми витривалі, Бог не покидає нас і не залишає нас самих. У духовній книжці «Наслідуй Христа», яку приписують Томі Кемпійському, сказано в першій книзі одинадцятого розділу: «Ми могли б мати багато миру, якби не хотіли мати справу зі словами та вчинками інших людей, ані з тим, що не належить нам. Як той, хто втручається в чужі справи, може довго залишатися спокійним? Той, хто погано або рідко заглядає у свій внутрішній стан? Блаженні прості, бо вони насолоджуються великим миром. Чому деякі святі були такими досконалими й одухотвореними? Тому що вони всіма силами намагалися умертвити себе у всіх земних бажаннях: і тому вони могли пригорнутися до Бога всім запалом свого серця і затримати Його біля себе. Ми занадто поглинені власними пристрастями; і ми занадто багато турбуємося про швидкоплинні речі. Ми рідко повністю долаємо навіть одну ваду; і ми не розігріті до щоденного прогресу; і тому ми залишаємося млявими та теплими».
Ми часто кричимо і прагнемо миру в душі, але мало робимо для досягнення миру. Те, що позбавляє нас спокою в наш час, – це турботи, термінові зобов’язання, поспіх, соціальні мережі та залежність від них. І результат цього є – збентеження. Людина опиняється ніби в бездоріжжі та збентеженні, де вона вже не знаходить шляху. До всього цього сприяє і наша неміч, і ми сприймаємо молитву як щось важке і виснажливе, тому що молитва – це боротьба, боротьба з Богом і зі своїми слабкостями, млявістю і лінню.
Молитву можна порівняти зі сходженням на гору. Але коли ми досягаємо вершини, ми швидко забуваємо про всі труди та зусилля, тому що можемо насолоджуватися красою природи та широтою краєвиду з гори.
Але якщо ми не маємо часу для Бога і не дозволяємо Йому прийти до нас, чи не означає це, що ми не любимо Його по-справжньому і всім серцем? І ми не можемо любити Бога, якщо не намагатимемося пізнати Його всім серцем. Ми можемо переповнити свою душу і серце всім і всяким, щоб у серці не було місця ні для Бога, ні для самих себе. А наслідками цього є неспокій, порожнеча, тривога і страх. Ми не можемо обдурити серце. Воно знає, хто є його автором.
Богородиця постійно заохочує нас залишатися вірними молитві, тобто залишатися вірними любові.
Лише через молитву ми можемо відновити наші стосунки з Богом, і лише тоді Бог може дарувати гармонію та мир нам, нашим родинам і світу.
Бог не втомлюється вислуховувати наші молитви та взивання. Бог може почути і відповісти на наші молитви, коли ми готові узгодити своє життя з Його волею і боротися з нашими невпорядкованими схильностями. Молитва допомагає нам відкрити себе і показати себе Богові з усією нашою вбогістю і болем, а також з усіма добрими якостями і дарами, які ми отримали від Нього. Молитва веде нас до правди про нас самих перед Богом, і тільки правда робить нас вільними і веде до миру, який Бог прагне і хоче дати нам.
Молитва
Діво Маріє, Царице миру, Бог послав Тебе з любові і посилає до нас, щоб запросити нас на шлях, що веде до повноти життя. Ти, Маріє, пройшла нашими шляхами, зазнала наших болів і хрестів, але Ти також знаєш всемогутність і ласку Божу. Дякуємо, що не втомлюєшся з нами. Ми особливо поручаємо тобі усіх нас і всіх тих, хто не знаходить миру, який дає Бог. Споглянь своїм Материнським Серцем на всі ті серця, у яких народжуються ненависть, війна і вбивства. Заступайся за всіх, хто страждає від наслідків зла, воєн і вбивств. Довіряємо Твоєму Материнському заступництву всі сім’ї, в яких немає спокою, поваги та любові, а особливо просимо за дітей, які страждають через егоїзм старших. Амінь.