Послання Богородиці, 25 травня 2025 року
«Дорогі діти! У цей благодатний час закликаю вас бути людьми надії, миру та радості, щоб кожна людина була миротворцем і життєлюбом. Просіть, дітоньки, Святого Духа, щоб вас сповнив силою Свого Святого Духа мужності та відданості. І цей час буде для вас даром та прямуванням у святості до життя вічного. Я з вами й люблю вас. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик» (Із Церковним погодженням).
1. “У цей благодатний час закликаю вас бути людьми надії, миру та радості, щоб кожна людина була миротворцем і життєлюбом”.
Богородиця нагадує нам, що цей час, у якому ми живемо з Нею, є часом благодаті. Чому Вона це каже? Ніби ми цього не знаємо? Богородиця нагадує нам не забувати про це, бо ми можемо пошкодувати про це, коли це мине, коли усвідомимо, що ми пропустили. Ось чому важливо усвідомлювати це та використовувати це якнайкраще.
Я закликаю вас. І давайте усвідомлювати це, бо ми звикаємо до того, що Богородиця закликає нас. Це є благодать, що Богородиця просить нас щось зробити, бо це означає, що Вона розраховує на нас, що ми важливі для Неї, і що ми також можемо зробити свій внесок та допомогти Їй, Своїй Матері, здійснити Її плани. Не думаймо, що це важко та вимогливо! Це є благодать бути покликаним! Це привілей бути в задумі Богородиці!
Поклик полягає в бажанні Богородиці, щоб ми були людьми надії, миру та радості. Сенс цього заклику є постава до дарування. Для нас добре, щоб ми стали людьми надії, миру та радості, бо саме тому ми почуваємося добре. Як чудово мати надію, мир і радість!
Але сенс нашого життя та наших зусиль на цьому не закінчується; він продовжується. Фундаментальна динаміка дій Ісуса така: «Що Отець зробив мені, те Я роблю вам. Що Я зробив вам, те чиніть один одному й ви. Як Я полюбив вас, так любіть один одного». Богородиця повністю йде слідами свого Сина: Нам потрібно стати людьми надії, миру та радості не лише для себе, щоб нам було добре, але й для інших – щоб їм було добре, щоб вони також могли стати миротворцями та життєлюбцями. За прикладом, який дав нам Ісус, і за прикладом, який дає нам Марія.
Останнім часом ми можемо помітити, як Богородиця все частіше закликає нас давати, допомагати іншим. Причину ми виявили вище: Через спосіб мислення та дії Ісуса. Але, можливо, також з іншої причини: щоб протистояти духу часу, особливо індивідуалізму та егоїзму, які дедалі більше панують у сьогоднішньому світі та загрожують перемогти. Логіка цього духу часу така: Нехай мені буде добре, і мені байдуже до інших. Нещодавно я особисто чув, як один чоловік сказав: «Діти? Ні, я не хочу, щоб вони псували моє щастя та насолоду».
Ми можемо лише уявити, скільки самотніх, невтішних, зневірених, безнадійних, відчайдушних, нещасних, бідних людей було б, якби ми йшли шляхом мислення таких егоїстичних людей. Що сталося б зі світом, з усіма нами, якби не було людей, які жертвують собою заради інших і які своєю любов’ю та добротою не поширювали б навколо себе тепло, доброту, мир і любов? Що сталося б з нами, якби не було людей, які прощають нас, які приймають нас? Запанував би льодовиковий період. Ми б померли від смутку.
Звичайно, нелегко пожертвувати собою та віддати себе, свій час і любов іншим. Звичайно, нелегко прощати, приймати інших та хрест, бути терпеливим до інших, коли вони не відповідають нашій волі та очікуванням. Але будьмо відвертими: ми очікуємо всього цього від інших щодо нас, і все це робить нас щасливими. Тож якщо це робить щасливими нас, то це зробить щасливими й інших, якщо ми віддамо себе для них.
Хоча жертва та віддача свого часу для інших, прощення, прийняття хреста, терпіння перед обличчям слабкостей інших іноді здаються складними та непопулярними, бо вони позбавляють нас комфорту, це не є важко. Це залежить від любові. Пам’ятаймо слова Богородиці: «Коли ви немаєте любові, для вас нічого не є можливим, але коли ви любите, для вас все є можливим.» Хтось сказав: «Прекрасно, коли ти щаслива людина, і ще прекрасніше, коли ти допомагаєш іншим також бути щасливими». Я почуваюся добре, коли я є людина надії, миру та радості. Це справді прекрасно для мене. Але чи міг би я бути щасливим, якби тільки я був щасливим? Хіба ж не краще і прекрасніше, і хіба я не є ще щасливішим, коли я допомагаю іншим також бути щасливими? Саме в цьому полягає справжнє щастя.
2. «Просіть, дітоньки, Святого Духа, щоб вас сповнив силою Свого Святого Духа мужності та відданості».
Однак питання залишається відкритим: Як досягти того, про що ми говорили? Богородиця відкриває нам таємницю: Моліться! В Богородиці нічого не відбувається без молитви. Чому? Тому що ми б втомилися, якби покладалися лише на наші людські сили, які часто слабкі. Тут ми бачимо значення молитви: Молитися означає шукати сили у Бога. Все, що ми робимо, робити з Богом.
Це напрямок, повністю протилежний сатані, бо він від початку хотів, щоб Адам і Єва жили без Бога, самі, автономно. Обіцянка була: Тому що таким чином вони стануть богами. Наслідки для тих, хто вірив у це і йшов у цьому напрямку, нам дуже добре відомі: від могутньої Римської імперії, від Наполеона та Гітлера, Сталіна та комунізму та інших ідеологій до наших днів. Усі ці могутні «боги» впали та загинули. Так буде з ідеологією модернізму, яка зараз виглядає могутньою.
Нам потрібні не лише знання, а й сила. Ось чому Богородиця хоче, щоб ми молилися до Святого Духа, бо Святий Дух дає силу, а сила полягає в мужності та самовіддачі. Мужність – це внутрішня сила, яка допомагає нам йти в життя без страху, не боятися перешкод, які здаються нам важкими та недосяжними. А самовіддача – це сила, з якою ми себе та все, що маємо та робимо, довіряємо та віддаємо у Божі руки. Коротше кажучи: мати мужність – означає віддати себе Богові, щоб Він міг нас вести.
Оскільки Вона мала досвід Святого Духа, нам якось зрозуміло, чому Марія заохочує нас молитися до Святого Духа. Однак нам менш зрозуміло, чому Вона хоче, щоб ми молилися про мужність та самовіддачу. На перший погляд це може здатися нам дивним, але тут Вона знову говорить до нас з досвіду. Бо хто був сміливішим за Марію, щоб вирушити в пригоду з Богом і прийняти Його пропозицію, що – хоча й заручена з Йосипом – Вона зачне дитину без нього, і то Сина Божого?! Хто був сміливішим за Марію, яка завагітніла без чоловіка і жила в середовищі, яке було готове побити її за це камінням?! Чи є кращий приклад самовіддачі, ніж Марія, яка повністю віддала себе Богові, коли сказала: «Ось я, слугиня Господня; нехай мені станеться за словом твоїм»?!
Вона, яку за сучасними мірками вважали б «слабкою», перемогла всіх сильних цього світу, бо була хороброю та віддала все в Божі руки. Тому вона навчає нас своїй таємниці, щоб і ми могли стати здатними перемогти зло.
3. «І цей час буде для вас даром та прямуванням у святості до життя вічного».
Богородиця відкриває нам глибину та значення цього часу благодаті: це дар нам, дивовижний, незаслужений, від Бога, від Богородиці. І дар не є даний нам як нагорода за якісь наші досягнення. Його значення полягає в тому, щоб бути можливістю та стимулом для нас стати на шлях святості до вічного життя.
У цей момент виникають питання: чи не є цей дар привілеєм для нас? Чи багато є тих, хто мав таку благодать, як ми? Як і якою мірою ми використовуємо цей дар? Якою мірою цей час благодаті є нашим ходом у святості, а якою мірою це спорожнює нашу ходу?
4. «Я з вами й люблю вас».
Які прості ці слова Богородиці! Настільки прості, що ми могли б легко їх обійти та пропустити. Але це було б великою помилкою. У їхній простоті криється глибоке послання. Я з вами. Це означає не бійтеся, ви не самотні! Чи є більше підбадьорення, ніж це?
Я люблю вас. Чи є більше щастя, ніж це: знати і відчувати, що наша Мати любить нас, що ми не є сироти чи випадкові люди в цьому світі? І навіть якщо ми іноді думаємо, що суспільство, в якому ми живемо, – це егоїстичне суспільство, яке відкидає та недооцінює нас, – краще було б, щоб нас християн не було, все ж таки немає більшої радості, ніж ця: є хтось, хто нас любить, є хтось, хто розраховує на нас, є хтось, хто потребує нас – це є Мати Марія!
Який сором і намарно прожите життя, якщо ми “будемо ходити малими під зірками”(цитата з вірша “Opomena” Antuna Branko Šimića) і не поділимося цим щастям з іншими…