Заклик [Богородиці] повністю зрозумілий: коли молитеся, моліться серцем, коли приходите на Святу Месу, беріть участь серцем. Питання про значення цього заклику виправдане.
Робити щось серцем означає робити з любов’ю, робити віддано, з гідністю, з увагою. У повсякденному житті нерідко кажуть: хтось прийняв нас сердечно, усім серцем – чи ми когось прийняли, вітали, допомогли комусь усім серцем. Тим самим ми висловлюємо внутрішнє відношення дружби та любові, оскільки серце – своєрідний знак любові та дружби. Також воно – знак внутрішнього життя та переживань. Тому молитися та брати участь у Святій Месі серцем означає робити це з любов’ю, що, знову ж таки, мається на увазі без примусу, охоче. Тоді не залишається місця ніякому відчуттю нудьги, марної трати часу чи бажання уникнути молитви чи Святої Меси.
Важливо відзначити, що молитися серцем або брати участь серцем у Святій Месі в жодному разі не означає бути завжди однаково позитивно налаштованим – це визначається не нашими емоціями, а нашим внутрішнім станом. Залежно від обставин життя це ставлення іноді може супроводжуватися відчуттям радості, але може бути й без нього. Цінність молитви не залежить від того, якими відчуттями вона супроводжується. Нерідко в нас залишаються лише воля й бажання докласти всіх зусиль, щоб щось виконати. Наприклад, коли мати не спить всю ніч біля хворої дитини, вона робить це, безумовно, з любов’ю, але це не позбавляє її ні тривоги, ні турбот, ні втоми. Навпаки, любов найкраще доводиться саме за таких обставин, коли виникають труднощі, але людина не відступає – з любові. Любов, що залежить від емоцій – не справжня любов.
У духовному житті труднощі в молитві та участі в Святій Месі можуть бути й періодом випробувань, коли треба продовжувати йти, а не міняти шлях. Багато хто, зустрівшись із труднощами, залишив молитву та Месу. Замість того, щоб вирішувати їх, як це зазвичай робиться у житті, вони вирішують кинути все.
Молитва й участь у Святій Месі серцем починаються із самого початку. По тому, як ми вітаємо когось, як простягаємо йому руку і як говоримо, можна зробити висновок, чи я тут серцем. І так само по тому, як людина входить до церкви, як робить уклін, як робить хресне знамення, як сідає й піднімається, як встає на коліна або приймає Святе Причастя, як виходить із церкви, можна зрозуміти, наскільки з любов’ю та повагою вона це робить. Богородиця хоче, щоб усе робилося серцем – а це означає з любов’ю.
«Дорогі діти! Сьогодні закликаю вас до молитви серцем, а не за звичкою. Деякі приходять, проте не бажають зрушитись у молитві. Тому хочу вас застерегти, як Мати: моліться, щоб молитва панувала у ваших серцях кожної миті. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик» (2 травня 1985 р.).
Підготуйтеся до зустрічі з Христом
Богородиця просила, щоб ми готувалися до Святої Меси. У словах, переданих через Єлену Василь, Вона звернула увагу, що краще взагалі не приходити на Святу Месу, аніж приходити непідготовленим. Це прохання може здатися дещо дивним і для нашого життя навіть згубним. Неважко уявити, що могло б бути, якби настоятель звернувся до пастви з вівтаря: «Якщо ви не готові, не приходьте на Святу Месу!» Тобто це б означало, що в таких випадках краще залишатися вдома. Напрошується питання: як можливо, що, виховуючи нас для Святої Меси, Марія каже щось подібне?
Але, задумавшись і згадавши сьогоднішній стан і ставлення багатьох вірян до Святої Меси, ми зрозуміємо, що це цілком розумна й слушна порада. Хоча є ризик, що багато хто вирішить: «Якщо так, краще не ходити!», – є й інша можливість. Якщо Свята Меса – це зустріч із Христом і, за бажанням Богородиці, має бути радісною зустріччю з живим Богом, можна уявити й іншу реакцію: «Якщо так, я готуватимусь, як Вона цього просить, щоб брати участь як слід!»