Після покаяння та жалю за гріхи Церква виявляє радість зустрічі, яка завжди слідує за примиренням, а зустріч є початком і умовою радості та миру. Подібно до того, як гріх відділяє нас один від одного, так і прощення об’єднує нас і вводить нас у бенкет Агнця. Тому лунає радісно-захоплена пісня: “Слава Богу на висоті!”
Це є пісня, яка супроводжувала Христа в цей світ. Тоді ангели почали її співати, і Церква постійно її співає, прославляючи таким чином прихід Христа, Господа і Царя. Від цієї пісні серце віруючої людини справді має тремтіти від глибокої радості, бо наш Бог не мовчить, а приходить і залишається з нами. Це є пісня нової єдності з Богом і людьми. Це спалах тієї радості, яку тільки Бог може приготувати і дати своєму народові. Це глибокий поворот у гріховній долі людини. Це новий початок. Це оновлений рай, коли людина знову може встати і заспівати своєму Богові. Це момент, коли наслідки гріха стираються, а людське серце знову знаходить джерело радості й миру і починає ним насолоджуватися.
Ця слава і прославлення Бога, який зібрав свій народ, завершується молитвою, в якій народ, Церква Божа, висловлює хвалу і подяку, але також і прохання про те, що є найбільш потрібним. Так само, як у гімні «Слава» віддається честь і слава во вишніх Богу і запрошується людей до доброї волі, віддаючи хвалу Христу, Агнцю Божому, так і віруючий повертається душею і тілом до стану перед первородним гріхом. Він готовий знову чути і слухати Бога. Тут починається наступний крок Євхаристійного богослужіння.
«Дорогі діти! Із глибини серця прославляйте Господа! Благословляйте ім’я Його повіки. Діти, безперестанно дякуйте Богові, Всемогутньому Отцю, Який хоче спасти вас і хоче, щоб ви знову були з Ним у Царстві Небесному після цього земного життя. Діти, Отець ваш хоче, щоб ви були з Ним як найулюбленіші діти. Скільки разів не згрішили б, Він прощає. Але нехай жодний гріх не відверне вас від любові нашого Небесного Отця!» (Послання через Єлену Василь, 6 жовтня 1987 р.)
МОВЧИ І СЛУХАЙ…
Бог промовляє до людини. Це невимовна благодать і дар. Бог не мовчить навіть тоді, коли людина замовкла, відокремившись від Нього через гріх і ставши на Нього глухою та сліпою. Бог проголошує Свою волю. Він відкриває Свої плани. Як батько навчає. Так звучать слова зі Старого і Нового Завіту, а особливо важливим стає Євангеліє.
При читанні послань чи інших читань ми сідаємо. Це не лише можливий фізичний стан, а ще більше вияв готовності слухати Божий голос і настанови. Сидіти біля ніг вчителя – вияв готовності слухати. Таким чином, коли люди сідають, щоб послухати, що говорить Бог, відбувається щось невимовно прекрасне і добре: Божественне слово, яке слухають, є водночас творчим словом. Воно є ефективним і активним. Воно падає, як нове насіння, на підготовлений ґрунт серця і обіцяє щедрий урожай.
Коли читається Євангеліє, книга Доброї Новини, тоді народ Божий слухає стоячи. Це не просто одна з можливих постав тіла, як у попередньому випадку, але й вияв глибокої поваги до мовця. Коли щось урочисто читають і проголошують, наказують і оголошують, то присутні встають і стоячи приймають наказ. І така наша постава нагадує нам про історичне відкуплення, яке сталося з приходом Христа. Через гріх людина не наважилась стати перед Богом, а сховалася, а зцілена Христом людина стоїть і слухає. Це заохочує нас бути готовими виконувати те, що ми чуємо.
Простий хрест на чолі, губах і грудях перед Євангелієм також дуже значимий. Ставлячи цей знак на чоло як знак учня для слухання Євангелія, ми насправді обіцяємо думати про Боже слово, яке нам звіщається. Знак на губах символізує нашу обіцянку прагнути промовляти Божі слова та говорити про Слово Боже. І, нарешті, знак хреста на грудях — це наша обітниця зберігати Боже слово в своєму серці саме так, як це робила Марія згідно з Євангелієм від Луки: вона зберігала Боже слово, як скарб, і роздумувала над ним в серці.
«Будьте відкритими на голос Бога. В особливий спосіб запрошую вас прислухатися до голосу Бога в тиші вашої молитви, бо в цій тиші Він хоче розмовляти з кожним. Дорогі діти, довіряйте і не бійтеся йти з Ним долиною смерті. Я благословляю вас» (Послання через Єлену Василь, 31 липня 1990 р.)
Молитва
О Боже, що промовляв до нас через Свого Сина, будь благословен, що маєш слова для нас, Твоїх дітей. Ми були б без світла, без правди, без шляху і життя, якби Ти не послав нам Своє слово у Своїй любові. Ось нехай воно оселиться в наших думках. Нехай це буде видно в наших діях і прославлено в наших словах. Навчи нас радіти Твоєму слову, як ми радіємо дружньому, материнському слову. Дозволь нам прийняти Твоє слово, як ми приймаємо слово розради, слово підбадьорення та надії, слово любові та довіри. Хай Твоє слово в нас народить нове слово. Нехай Твоя любов народить любов у нас. Нехай Твоє милосердя стимулює зростання милосердя в наших серцях. Будь благословенний Ти, що маєш для нас слово спасіння. Слово Твоє є правда, просвіти нас правдою. Нехай Твоє слово живе між нами і залишається з нами! Амінь.