Усе зводиться саме до цього: Служба Божа повинна ставати досвідом зустрічі з Богом, Який явив Себе у Своєму Сині як милосердя і прощення, як Той, Хто оновлює, зцілює й довіряє велике тим, хто простий та відкритий.
У посланні від 16 травня 1985 р. Богородиця сказала:
«Дорогі діти! Закликаю вас до більш ревної молитви й участі на Службі Божій. Хочу, щоб ваша Служба Божа була досвідченням Бога. Особливо хочу сказати молоді: будьте відкритими Святому Духові, адже Бог хоче притягнути вас до Себе в ці дні, коли діє сатана! Дякую вам, що відповіли на Мій заклик!»
ПРИХОДИТИ НА СЛУЖБУ БОЖУ З ЛЮБОВІ
Відвідування Служби Божої в повсякденному житті створює неабиякі труднощі для багатьох християн. Вони шукають та віднаходять найрізноманітніші причини, аби на неї не ходити, і ці причини вважаються поважними, аби пропустити богослужіння.
У посланні від 21 листопада 1985 р. Сказано, як можна з усім цим справитися.
«Дорогі діти! Хочу вам сказати, що цей час є особливим для вас із парафії. Коли літо, ви кажете, що маєте багато роботи. Зараз немає роботи на полях: працюйте над собою. Приходьте на Службу Божу, адже цей час дарований вам. Дорогі діти, є досить тих, хто приходить регулярно, незважаючи на негоду, бо люблять Мене, хочуть особливим чином показати свою любов. Від вас очікую, щоб виявили Мені любов приходом на Службу Божу, а Господь щедро винагородить вас. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик!»
БУТИ ЗОСЕРЕДЖЕНИМ І ЗІБРАНИМ
Ми вже говорили, як легко знайти причини, щоб не брати участі у Службі Божій. Однак усі вони можуть звестися до однієї: Бог у людини не є на першому місці в житті! Боже місце зайняли інші цінності, і на Нього в людини не залишається часу. Коли Бог не стоїть у центрі життя, людині нав’язується щось інше, якийсь ідол, і вона починає служити йому. Для нього знаходяться час і сили, а все решта, особливо релігійне, утрачає значення. Коли в когось у житті головною любов’ю стають і посідають перше місце гроші або влада, або жадоба влади, або егоїзм і т. п., тоді не тільки не вистачатиме часу на молитву та зустріч із Богом, але й Бог опиняється повністю виключеним. Про ризик цього й нагадує Богородиця в посланні. Не годувати себе духовно через те, що багато роботи – не що інше, як лукавство перед самим собою, самообман, який провадить людину до духовної в’ялості, стану, коли неможливо ні любити, ні прощати, ні виявляти милосердя, і тому вона не здатна ні любити, ні приймати, ні поважати життя.
ПРАЦЮВАТИ НАД СОБОЮ
Кожна зустріч із Богом повинна нести в собі заклик до людини мінятися. Нерідко кажуть, і це, звичайно, справедливо, що Бог любить нас такими, якими ми є, безумовно. Але любов містить у собі глибоко закладене стремління до того, щоб люблячий і возлюблений з дня на день ставали все подібнішими одне на одного. Із життєдайної Божої любові щодо нас у віруючій людині народжується потреба все більше й більше уподібнюватися до Бога, а тому вона не може прагнути іншого, крім як мінятися й зростати в любові та святості, у милосерді та прощенні, і робитися постійно відкритою на заклики до співпраці з Богом. Уподібнення до образу Божого, який глибоко закарбований у нашій душі, – глибинне людське устремління й потреба. Імпульс до особистого зростання повинен виникати з любові, глибокого бажання і внутрішньої потреби ставати усе більше подібними до того, кого ми любимо. Найбільша несправедливість, якої людина може собі завдати, полягає саме в нехтуванні внутрішньою працею над собою.
Працювати над собою. Цей заклик Богородиці переданий у той час, коли роботи на полях та виноградниках припинилися. Кожен, хто трудиться чи коли-небудь трудився на полі чи у своєму саду, добре знає, про що йдеться. Той, хто хоче отримати добрий плід, не може обмежитися тим, щоб вибрати добре насіння, але повинен докладати серйозних зусиль і надалі. Будь-який невиполотий бур’ян й інша стороння поросль загрожують урожаєві та роблять його неможливим. Той, хто працює на своєму полі поверхово, не отрмає щедрого врожаю. Ті ж, хто не уявляє, що це значить, можуть просто згадати, наскільки уважною та ретельною повинна бути робота на машинах і засобах механізації, узагалі, як сильно залежить справна робота машин від багатьох умов і як навіть невелика поломка ставить її під загрозу чи взагалі заставляє машину чи засіб механізації зупинитися.
МОТИВАЦІЯ МАЄ ЗНАЧЕННЯ
У цьому посланні ми бачимо по-материнськи натхненний аргумент: Богородиця просить, аби ми приходили на Службу Божу з любові до Неї. Це та мотивація, яка нерідко підштовхує дітей до блага – через любов до мами. Кожному з нас доводилося бути серед обставин, коли в чомусь не було ні волі, ні бажання, але мама просила зробити чи не робити цього з любові до неї. Тоді на хвилину припиняються питання, відкладаються набік проблеми, приймається те, що видається неприйнятливим, стає зрозумілим незрозуміле – і на материнську любов дається відповідь.
Служба Божа – таємниця Божої присутності. Увіходити в таємницю, переживати в таємниці радісну зустріч, віднаходити в таємниці відпочинок, гамувати спрагу й насичуватися – не завжди легко й просто. Насамперед дуже важливо піти на Службу Божу й продовжувати приходити з любові до Матері. Частина меджуґорських парафіян зрозуміла це й приходить на Службу Божу щовечора чи принаймні дуже часто, яка б не була погода і стільки б не було роботи. Але в якийсь момент потрібно буде піти на Службу Божу через уже власні причини, власну любов у відповідь на любов Божу, яка навіть у євхаристії не отримує належного відгуку.
Марія не забуває про ще один аргумент, що має значення для кожної дитини: приходьте – й отримайте нагороду! До того ж остаточна й найглибша нагорода – це, звичайно, зустріч і життя з Богом, більшої від неї немає, але на початку духовної дороги й росту слово «нагорода», можливо, більше пов’язано з окремими бажаннями й потребами. Період росту – законний, і не можна його перескакувати. Петро якось запитав Ісуса: «Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?» Ісус у відповідь каже про багато домів, братів, сестер, і врешті – про життя вічне в Бозі, що Петро вкінці й зміг правильно зрозуміти (див. МТ. 19:17 і дальше).