Послання Богородиці, Цариці миру, 25 жовтня 2022 року
«Дорогі діти! Всевишній Мені дозволив бути з вами й бути вам радістю та дорогою надії, бо людство вирішило вибрати смерть. Тому Мене посилає, щоб учила вас, що без Бога не маєте майбутнього. Дітоньки, будьте інструментами любові всім тим, які не пізнали Бога любові. Свідчіть радісно вашу віру й не втрачайте надії на переміну людського серця. Я з вами й благословляю вас Моїм Материнським благословенням. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик».
За свідченням візіонерів, Богородиця завжди з’являється радісна та щаслива. Іноді ми чуємо запитання: «Я не розумію, як може приходити радісна, коли світ охоплений жахом війни, страху, неспокою, ненависті?» Мир порушений, і сатана хоче війни, його сила смерті вторглася на землю, говорить нам Марія в посланнях минулих місяців.
Відповідь однозначна. Вона виглядає радісною і щасливою, тому що Всевишній дозволяє Їй приходити до нас і вивести нас із нещастя, у якому перебуває світ. Марія – мати й співчуває кожній дитині, яка страждає. Вона радіє, коли може відвідати нас, розрадити, принести полегшення.
Саме в цьому суть об’явлень Марії в Меджугор’ї – але також і в наших молитвах у відповідь до Неї. Вона – Причина нашої радості, Утішителька скорботних, Мати надії. Вона світло в густій темряві. Вона до кінця вірно стоїть біля наших страждань, як тоді під хрестом Ісуса, де була дана нам як мати.
Нам як ніколи потрібна мама, щоб допомогти нам вижити.
«Хто зрозуміє вас краще, як не мама», — каже нам в одному з послань. Вона ніколи не покидає своїх дітей, Вона співпереживає з нами. Помираючого потішить візит, який принесе розраду та надію.
Важко сьогодні чути Її слова – «людство вирішило вибрати смерть». Але відразу після цього Вона показує нам вихід, як перейти від смерті до життя. Тільки Ісус зміг це зробити, і Марія була поруч. Ось чому Він посилає Її до нас, щоб нас цього навчила. Вона закликає нас: «Дітоньки, будьте інструментами любові всім тим, які не пізнали Бога любові. Свідчіть радісно вашу віру й не втрачайте надії на переміну людського серця».
Це заклик бути подібним до мами. Запалити світло надії молитвою, любов’ю і добрими справами. Коли будемо проживати Її головні послання, з Її допомогою, зможемо це.
У посланні від 2 листопада 2015 року каже нам: «…ті Мої діти, які розуміють любов Мого Сина та її наслідують, живуть у любові й надії. Вони спізнали Божу любов. Тому, діти Мої, моліться, моліться, щоб могли щораз більше любити й творити діла любові. Бо сама віра без любові та діл любові не є тим, чого прошу від вас. Діти Мої, то є видимість віри. Це є вихваляння себе. Мій Син жадає віри й діл, любові й доброти. Я молюсь, а також прошу й вас: моліться і жийте любов’ю, бо хочу, щоб Мій Син, коли дивитиметься на серця всіх Моїх дітей, міг у них побачити любов і доброту, а не ненависть і байдужість. Діти Мої, апостоли Моєї любові, не втрачайте надії, не втрачайте сили. Ви це можете».
Марія обіцяє нам, що Вона з нами, благословляє нас. Її серце уважно стежить за кожним нашим кроком. Ніколи не було чути, щоб хтось був розчарований, хто до Неї прибігає. Про це свідчать багато тих, хто просив Її допомоги в смертельних небезпеках. «Кожен день, кожну секунду мені доводилося думати про Богородицю», — каже Іммакуле Ілібагіза з племені тутсі в Руанді, свідчачи про силу молитви Розарію, яка врятувала її та ще сімох жінок під час жахливого геноциду 1994 року. Свій порятунок Іммакуле приписує насамперед молитві та розарію, який дав їй батько, відданий католик, перш ніж вона сховалася. Це було настільки страшно, що в них часто пересихало в роті й закінчувалася слина – не тільки від спраги, утоми та виснаження, а й через молитву. Вони постійно молилися. Безперестанку. Це був єдиний спосіб вижити – і врешті-решт вони вижили. Тільки завдяки постійній молитві вона змогла пробачити тим, хто знищив усю її сім’ю та поселення. Вона із вдячністю згадує допомогу Марії: «Для мене кожне зернятко «Радуйся, Маріє» було як подих життя в пеклі, яке нас оточувало».
Св. Бернард, який безмежно любив Діву Марію, залишив нам дорогоцінні молитви до Неї: «У сумнівах та смутку, думай про Марію! У небезпеці, тривозі й відчаї пам’ятай про Марію, взивай Її на допомогу! Нехай Її ім’я не сходить з Твоїх вуст і серця! Вона допоможе Тобі і заступиться за Тебе, якщо ти тільки не забуватимеш брати Її за взірець. Іди за Нею – і не втомишся в дорозі. Проси Її, бо Вона ніколи тебе не підведе! Пам’ятай про Неї – і не заблукаєш».
Молитва:
Згадай, Пресвята Діво Маріє, що споконвіку ніхто не чув про те, щоб хтось із тих, хто прибігає до Тебе, хто просить Твоєї допомоги, шукає Твого заступництва, був Тобою залишений. Сповнений такої довіри, приходжу до Тебе, Діво і Мати Всевишнього, зі смиренністю та сокрушенням за свої гріхи. Не відкинь моїх слів, о Мати Предвічного Слова, але милостиво вислухай мене. Амінь.
Маріє, Ти Морська Зоря, і світло Твоє осяває небо, пронизує безодню, роз’яснює світ. Воно зігріває більше дух, аніж тіло, удосконалює чесноти, розтинає гріховні вузли. Я повторюю, що Марія – це Зоря прекрасна, вибрана, нескінченно піднесена над просторими морями. Вона сяє Своїми заслугами й світить, як взірець.
Коли ти помітиш, що йдеш серед хвиль, вихори і бурі, далеко від пристані, не відводь очей від Її світла, якщо не хочеш загинути. Коли здіймаються вітри спокус та важких переживань й коли звалюються на Тебе скали страждань, дивись на Зорю, скеруй свій погляд на Марію! І коли закрутять тобою хвилі гордості, марнославства, лихослів’я і заздрості, дивись на Зорю, прикликай Марію! Коли трястиме Тобою гнів, грошолюбство чи тілесні пристрасті, поглянь на Марію! Якщо тебе пригнічує тягар гріхів і докоряє сумління або непокоїть суворість суду, погрожує занурення в сумнівах та смутку, думай про Марію! У небезпеці, тривозі та відчаї пам’ятай про Марію, клич Її на допомогу! Нехай Її ім’я не сходить із Твоїх вуст і серця! Вона допоможе Тобі й заступиться за Тебе, якщо ти тільки не забуватимеш змінюватися, беручи Її за взірець. Іди за Нею – і не втомишся в дорозі. Проси Її, бо Вона ніколи тебе не підведе! Пам’ятай про Неї – і не заблукаєш (св. Бернард).