Пресвята Марія прожила Своє життя з Ісусом – із тої миті, як сказала Богові через архангела Гавриїла Своє «так», і до підніжжя хреста. Разом зі Своїм Сином Вона переживала всі моменти болю, приниження й відкинення. Вона була й залишається Матір’ю надії. Усупереч усім стражданням й утискам, яких зазнала, Вона не переставала повторювати: «Величає душа моя Господа».
І зараз Вона приходить, звертаючись до нас із тієї слави, яка чекає на всіх, хто довірить своє життя Господеві й у всьому на Нього покладеться. Із воскресінням Христовим нам явилася нечувана новизна й перемога життя над смертю, перемога милості над гріхом, перемога любові над ненавистю. Як Мати, Богородиця хоче, аби й ми стали причасниками цієї Ісусової перемоги.
В одному з послань Вона говорила нам: «Дітки, відкрийте свої серця й віддайте Мені все, що в них є: радощі, печалі й будь-який, навіть найменший біль, щоб Я могла принести їх Ісусові, аби Своєю безмірною любов’ю Він запалив і преобразив ваші печалі на радість Свого воскресіння».
Для Ісуса нема ситуацій та станів безнадійних чи безвихідних.
Він Сам був випробовуваний і перейшов через горнило спокус і страждань, а тому може допомогти й нам, у яких би обставинах і станах ми не знаходилися. Апостоли пішли слідом за Ісусом найперше як за пророком і лікарем. За Ним пішло й багато інших, Його проголосили Месією. Від Месії чекали, що Він переможе, скине ворогів й установить нове царство. Усупереч тому, Ісус помер на хресті, відкинений як пророк, поставивши цим під питання віру тих, хто вважав Його Месією, – адже Месія не може померти на хресті, його життя просто не може закінчитися таким чином. Учні не зрозуміли Ісуса, коли Він говорив їм про це приниження до смерті, про перемогу, яку Бог повинен здійснити через воскресіння. Налякавшись, вони розбіглися й залишили Його одного в Його страстях.
Із точки зору учнів, це стало повним крахом їхньої ідеї, поваленням того, у що вони вірили, поваленням їхнього вчителя, пророка і Месії. Так само сприйняли смерть Ісуса і євреї – як смерть людини, померлої, як помирають прокляті Богом і людьми – повішені на дереві.
Але Пасха – воскресіння Ісуса – перевертає все з ніг на голову. Дерево ганьби преображається на дерево спасіння. Воскреслий живий тепер уже назавжди. Він – переможець. І переміг, і воскрес Він – заради нас.
Спробуймо хоча б на хвилину замислитися над природою Ісусової перемоги. Ісус не переміг людину, але ненависть, гріх. Смерть Ісуса на хресті та Його воскресіння – це перемога над смертю й над гріхом цього світу. Ісус переміг диявола. Воскресіння – не зневага людини, Ісус не бажав отримати таким чином верх над людьми. Він не являвся Пилату, Каяфі, Іродові, Анні та іншим євреям, аби показати їм переможно їхню неправоту й принизити. Ісус помер та воскрес і за них теж. Він хоче бути Спасителем для всіх. Він хоче здобути для життя кожну людину й кожному дає можливість цього нового життя. Це перемога заради людей, заради людини. Ісус розірвав ланцюг ненависті й гріха цього світу.
Ми також прагнемо до перемоги, перемог. Але, на жаль, найчастіше намагаємося перемогти інших. Люди воюють, аби перемогти ворога. Вибирають сторону, щоб перемогти другу. Міняють політичну належність, стараються перемогти супротивника. Ми не дуже вміємо здобувати людей, завойовувати їх для добра й дуже мало цінуємо людину. Наші ідеї та задуми, наші власні плани нерідко важливіші для нас, аніж люди довкола нас.
Пасха була й залишається святом перемоги Ісуса. Але нехай – у нас і для нас – вона буде святом перемоги в той спосіб, яким отримав її Ісус. Нехай любов Ісуса переможе в серцях усіх нас, щоб ніхто поруч із нами не відчував себе переможеним, а тільки віднайденим, набутим. Здобуваймо друзів, а не множмо ворогів – і тим самим будемо служити Пасці.
Молитва:
Пресвята Діво Маріє, Мати нашого Господа Ісуса, переможця гріха, смерті й лукавого! О Маріє, Ти, що найкраще знаєш Свого Сина, Ти, Яка була й залишаєшся з’єднаною з Ним у любові, заступайся за нас, щоб ми могли бути сильними в життєвих випробуваннях і залишалися стійкими та відданими в молитві. Нехай нічого не зупинить нас на шляху до Господа. Нехай навіть наші слабкості допомагають нам зростати в смиренні. Випроси нам сили й благодаті в життєвій боротьбі. Ти, Яка прожила життя, таке подібне до нашого життя, і Яка зуміла, як ніхто, зберігати радість у серці всупереч болю, котрий підносить життя, подай нам через Своє заступництво й молитву милість, щоб оселилася в наших серцях божественна новизна, яку Христос дарував нам Своїм воскресінням. Амінь.