Господь відкрив мені те, що коли я спілкуюся з Ісусом, то завжди приймаю позицію таку: “Дай мені те, зроби так”. Але на Адорації я відчув, що треба бути в діалозі з Ним. Подумав, що якби зі мною була людина, яка постійно говорить мені “дай мені, дай мені”, я б довго не зміг бути з нею.
Тут я відчула сильний захист, сильне підтвердження того, що Господь увесь час зі мною, що Він зміцнює мене й це наповнює мене радістю. На лекції, коли говорили про молитву, я зрозуміла, що робила неправильно, що допускала слабкості, була лінива. Я пережила глибоке почуття сорому, поспішила до священника на сповідь. І після цього зрозуміла, що так уже більше не буде в моєму житті, як було раніше.
Завжди, коли приїжджав до Меджуґор’я, я залишав усе тут і їхав звідси вільним від усього. Цього разу я приїхав сюди й залишив те, що привіз, але забираю з собою щось більше, позаяк Бог показав мені, що мені потрібно самому почати працювати над собою, що потрібно співпрацювати з Ним, що Він не зробить усього за мене.
Я відчула тут дуже глибокий мир. І для мене це приклад, якою треба бути. Візьму цей мир із собою. Намагатимуся не втратити його. Дуже вдячна за все.
Одного вечора я відчула мир у серці. Для мене це великий дар. Я вже не пам’ятаю, коли востаннє відчувала такий мир, не можу згадати, коли я востаннє сміялася. Це диво для мене.
Мене дуже торкалися лекції. Особливо лекція про Марію, про її уважність до інших. І в цей момент я зрозуміла, як мені ще потрібно зростати й у цій чесноті, щоб не вибирати тих, кому мені подобається допомагати, а допомагати всім. І це прекрасне поєднання зі Словом Божим, спонука бути уважною на Слово Боже.
Коли я почула розповідь про Меджуґор’є, то побачила все своє життя: чого я вчилася, на що дивилася, хотіла бути схожою на того, кого ідеалізувала у своєму житті. І приходили такі думки, що байдужість не тільки народжує самотність, але й відкинутість, із якою борюся досі. Потім я почула такі слова, що коли відчуваю себе відкинутою, то намагаюся зробити все, щоб не відчувати її, щось робити особливе. А коли зроблю щось особливе, то так себе підношу й почуваюся добре.
Також почула в душі такі слова: “Тобі не треба бути ні поганою ні доброю, якоюсь особливою, тобі треба просто бути з Ісусом”. Слова про Марію, про те, щоб наслідувати Її, про те, що Вона ніколи не розчарує, особливо торкнулися мене. Вона є важливою, але дуже непомітною. Я хочу вчитися в Марії відображати Бога, не бути якоюсь великою, але щоб інші могли зігрітися в Божих обіймах, які Бог дає в мої руки, у моє серце. Тут я отримала дуже багато любові. Не було відчуття, що я знедолена. Коли піднялася на гору Кріжевац, я несла на цю гору все, що було в моєму серці. І коли піднялася, то відчула Божу велич та Його Любов. Я також зрозуміла, що Ісус у Пресвятих Дарах завжди чекає на мене й любить мене безмежно.
Учасники семінару посту, молитви та тиші з Латвії
(26-28 жовтня 2022 р., Меджугор’я)