В тиші серця

Христос воскрес!
Наприкінці березня я мала змогу побувати на семінарі «Піст. Молитва. Тиша». Першого дня посту я усвідомила, якою великою в мені є ненаситність, бо найбільше, за що я переживала, – чи мені вистачить хліба; у мені проявився великий гнів, чому його так мало на столі, недовіра, чи зможу я наїстися серед цих людей.
Але згодом я помітила, що мені небагато потрібно, аби наїстися; що дуже проста повсякденна їжа, така, як хліб та чай із лимоном, має неймовірний смак та що її потрібно небагато, щоб насититися; що моя жадібність та обжерливість утрачають свою силу, коли я починаю ділитися з іншими тим, що маю; зрозуміла, що в мовчанні люди стають рідними й можна спілкуватися лише одним поглядом, яким можна багато сказати; усвідомила, що доки лимон не вичавлю до чаю, то він не дасть свого смаку, так само і людина без випробувань не відкривається у своїй красі; відчула, що до Ісуса можу торкатися фізично в Євхаристії; усвідомила, що перша перемога Христа над сатаною була власне під час молитви та посту – і це мені давало сили не здаватися, бо спокуса піти й наїстися була велика.
Коли дивилася на пару, яка піднімалася над гарячою водою, до мене прийшло розуміння, наскільки коротким є земне життя – і це мотивувало мене до молитви та до зречення.
Під час цих реколекцій я усвідомила важливість слухання – як же важко є просто слухати. Проте лише в тиші мала можливість зустрітися із собою справжньою та почути Бога.
Особливо цінним для мене було те, що побачила, як Біблія оживає в тиші мого серця: помітила, як під час Євхаристії священники виходять до людей і годують сотні Живим Хлібом, як це було при помноженні хліба, а під час Адорації всяке коліно та всякий народ приклоняється перед Ісусом.
Також у перші дні реколекцій я почала відчувати сильний фізичний біль – у животі, у попереку. У мене було таке відчуття, що піднялася температура тіла, але через те що отець Юрій сказав, що саме через біль Господь може зцілювати, я прийняла рішення смиренно приймати все, що буде зі мною відбуватися, і через два дні біль просто зник. Вірю, що Господь глибоко, на внутрішньому рівні, зцілював мене та звільняв від мене старої.
Щоденно ми мали можливість перебувати на нічних Адораціях, але потрібно було записуватися   на конкретну годину, щоб Ісус не залишався сам у Пресвятих Дарах. Оскільки в моєму житті було дуже багато «мушу», вирішила, що нічого тут «не мушу», але хочу з Богом навчитися зрілого усвідомлення «я вибираю». І попросила Ісуса розбудити мене вночі, коли Він хоче. Два дні рівно о 3:45 прокидалася та йшла в каплицю, де просто перебувала в тиші. Далі я вже просто не могла набутися біля Ісуса, це дало мені можливість усвідомити, що Бога одного достатньо.
І найважливіше чудо, яке я могла побачити під час цих реколекцій, – це Катя. Катя – росіянка, через яку Господь зцілив у мені образ російського народу. Я не можу сказати, що ненавиділа російський народ, але й не мала любові та милосердя до нього. На Святій Месі, під час того, коли люди передавали один одному знак миру, я два дні підряд поверталася й бачила Катю, якій тиснула руку. На третій день я перейшла в інше місце церкви, і знову, коли потрібно було передати знак миру, я повернулася й побачила Катю. Того самого дня, коли Катя поверталася в готель, я йшла ззаду та спостерігала за нею, як вона, немов маленька дівчинка, ішла й підстрибувала, дивлячись на небо. Саме в той час Бог вливав любов у моє серце до Каті та до російського народу.
Зараз маю чітке переконання, що Господь не дивиться на особу, а дивиться на серце. І саме Катя мені показала, які прекрасні люди є й серед російського народу – які не хочуть війни та моляться за її припинення – і як Господь прагне миру та любові.
І останнє. Найважливіший дар, який я отримала під час цих реколекцій, – це дар щирої сповіді. Саме в час тиші та посту Бог дав ласку побачити себе справжню, без прикрас, і можливість прийняти дар покаяння та віддати всі тягарі та немочі в Таїнстві Сповіді.
Зараз найважливішим для мене є перебувати в тиші, бо саме тоді вилазить з мого нутра те, чим воно наповнене. І тиша не завжди означає, що нічого навкруги не відбувається, тишею для мене стало те, що я усвідомила: хочу слухати Бога та ближнього, щоб глибше пізнати правдивого Бога, себе справжню та ближнього.