Слава Ісусу Христу! Хотіла б поділитися свідченням життя з нашою небесною Мамою Марією. У моєму духовному житті відносини з Марією були досить прохолодні. Так, я молилася Розарій, але все це було швидше якоюсь формулою, зовнішньою оболонкою, ніж самою молитвою. Навіть незважаючи на те, що я багато років жила в спільноті… Усе змінилося після двох останніх поїздок до Меджуґор’я. Точніше, змінюється потроху і зараз, щодня.
Меджуґор’є – це дивовижне, особливе місце, щораз більше переконуюся в цьому. Під час перебування там не було захоплень або якихось дивовижних переживань, ні. Усе тихо, спокійно, іноді болісно, тому що Марія і Святий Дух показували, що не так усередині. Зовні все було, як завжди: я писала образ Марії для спільноти “Світло Марії”, молилася, ходила на Службу Божу й адорації. Але водночас усе було перейнято теплотою й світлом Присутності Марії, що я насправді в Її школі – у школі Марії. І мені зі своїми слабкостями, страхами, «нічогійністю», як говорила Мати Тереза, потрібно було тільки ширше відкривати «очі» серця й слухати. Решту чинить Вона.
У цей складний період життя, коли мені здавалося, що Бог ховається, прийшла Марія. Сама поїздка до Меджуґор’я була несподіванкою й подарунком з Неба. Марія, як місячне світло, приходить, коли ховається сонце. Вона – Мама тиші та миру. Вона завжди допомагає, коли спокуси хочуть приховати Бога за свої хмари. І робить це непомітно, приховуючи Себе й показуючи Ісуса. А Її розрада схожа на ласкавий дотик руки. Вона розширює серце, роблячи всередині простір – і всі образи не застрягають там, як раніше. Це кожен раз дивує мене… Вона дає дивовижний, невловимий внутрішній мир, допомагає розрізняти темряву. Віддаючи Їй себе щодня, навіть якщо важко й не розумієш куди йдеш, маєш у серці впевненість і надію, що ти міцно закріплений зверху. Тоді можна спускатися в прірву на цій мотузці, спускатися, щоб зрозуміти інших і нести світло. Бути ліками від зла в цьому світі.
Зараз я вже не можу сказати, як раніше, що «я молюся», а тільки: Ісус молиться в мені, поруч зі мною, Марія молиться в мені, поруч зі мною. Головне – вірити в Любов Ісуса і Марії більше, ніж у свої слабкості…
Дуже люблю один епізод із життя Матері Терези: «Один журналіст якось сказав Матері Терезі з Калькутти: «Мати Терезо, ви вже літня, ви віддали все своє життя бідним і прокаженим, але світ не змінився». Цим він хотів сказати, що її життя пройшло даремно, впусту. На це Мати Тереза відповіла: «Я ніколи не хотіла міняти світу. Я тільки хотіла бути краплею чистої води, у якій відбивається Божа любов».
Часто згадую цю відповідь Матері Терези. Бути краплею чистої води, щодня заново, разом із Мамою Марією, Яка веде кожного до спілкування з усією Святою Трійцею, перебуваючи в єдності з Нею…
Крістіна (Росія)