II. Досвід посту

2.2. Свідчення однієї монахині

Багато вірян відповіли на заклик Марії постити. Публікую тут у формі інтерв’ю свідчення однієї монахині, яка побажала не називати свого імені.

Як ти сприйняла залик Пресвятої Богородиці до посту?

Пригадую, що відчула велику радість, хоча відразу ж після цього заклику не розуміла, чому я зраділа саме посланню про піст. Зараз, після великого досвіду посту, коли минуло більш ніж 18 років від заклику Богородиці, мені здається, що я раділа посту, бо відчула, що і я можу щось зробити, відчула, що відбувається певна зміна, адже піст був справді забутий.

Чи ви колись постили у вашій родині?

Так. Пригадую, ми тяжко працювали, але іноді ми їли лише хліб і цибулю. Це завжди було щось виняткове. Ми постили щоп’ятниці, і я не думаю, що тільки в час Великого посту. Це були всі п’ятниці, а на Попільну Середу і Страсну П’ятницю в нашій родині не їли рибу, як їдять у деяких. Їсти рибу – це справжній бенкет, тому в нашій родині їли тоді лише хліб. Окрім самого посту, в час Великого посту, для мене важливо було й те, що не співали жодних інших пісень, крім великопісних. Радіо й телебачення вмикали тільки для новин.

Пізніше, коли я вже виросла, почали говорити про те, що піст можна чимось замінити, деякі навіть говорили, що у Великий піст  не будуть курити й пити, відмовляться від солодкого тощо, – і посту не стало. Згадую, як ми говорили про піст, і я ніколи не забуду, як уперше дізналася, що мусульмани один період у році дуже суворо постять. Мені завжди було шкода, що ми, християни, більше не постимо, тому заклик на піст був для мене мовби новим світлом. Я була певна, що і в нашу Церкву прийде щось нове.

Чи пам’ятаєш щось із часу, коли на заклик Марії почала постити?

Можу сказати, що зараз у своєму пості бачу щонайменше два періоди. Першим було постити саме тому, що Богородиця нас до цього закликала.  Це завжди були дні радості. Я пекла хліб, їла його й раділа. Це було так солодко, смачно і гарно. Нікому не спадало на гадку бунтувати, бо всі ми бачили, що постити – це можливо. Ніхто не висловлював жодних  сумнів чи побоювань, що не витримають. Я мала особливий досвід на роботі: мала колег, які були з Меджуґор’я, і щодня запитувала їх, що каже Богородиця. В той день, як вони повідомили мені, що Богородиця хоче, щоб ми постили в п’ятницю на хлібі й воді, я перша пішла до їдальні й узяла хліб та воду. Коли мене запитали, чи я більше нічого не хочу, я сказала: «Хто сідає за мій стіл, хай візьме хліб і воду, бо Богородиця закликає нас до такого посту». Багато хто взяли хліб і воду.  Майже всі постили. Ніхто не злостився, навіть кухарі. Відтоді, як того бажала Богородиця, пощу в середу й п’ятницю на хлібі й воді.

Я пізнала ще одну радість, коли зрозуміла, що ми покликані щодня читати Святе Письмо. Наш настоятель із вівтаря попросив, аби ми відразу в церкві пообіцяли, що будемо це робити. Мене охопило справжнє натхнення, я прийняла рішення й почала читати. Щоденне читання Святого Письма міняло моє життя. Я й перед тим чула заклики читати Біблію, але досі ніколи цього не почала, завжди сприймала це як щось далеке. Читаючи Боже Слово кожного дня, можу сказати, що закохалася в Ісуса Христа, бо знайшла в ньому те, що шукала всією своєю душею.

(Продовження свідчення, ви зможете прочитати в слідуючому номері газети)