ІІ. ДОСВІД ПОСТУ

2.2 Свідчення однієї монахині (Продовження…) 

Коли прочитала в одній книжці, що значення посту — життя з хлібом, у тому, щоб наблизити нас до Євхаристії, бо Ісус лишився з нами в хлібові, я відкрила і для себе глибокий зміст посту, і це мене надихало.

Доти я постила з любові до Богородиці, з послуху до Неї, я хотіла сповнити її бажання, але з часом у мене з’явилося глибоке прагнення жити з хлібом і бути ближчою до Ісуса. Це бажання ніколи мене не полишало, і я неустанно хочу бути ближчою до Ісуса в Євхаристії. Так само змінювалося моє ставлення до Святої Літургії й Адорації.

– Чи відкрила ти зв’язок між молитвою, адорацією й постом?

– Направду можу сказати: не можна постити, якщо немає часу на молитву. Особливо важливе для мене Поклоніння Пресвятим Дарам, бути біля Ісуса. І то незалежно від того, як проведу цей час: зібраною, розсіяною, втомленою чи відпочивши. Мені важливо, що я поряд з Ісусом. Як я сама досвідчила, набагато легше постити, коли я молюся й коли адорую. Були дні направду важкі, відчувала спокуси, з’являвся якийсь дивний тягар, зникало щось, що зазвичай мене несло в дні посту, тоді я збирала всі свої сили та наполегливо йшла далі. А гарні дні були повні радості, миру, внутрішньої сили, й тоді я розуміла, що це направду Бог бажає, аби я постила. Гарні й тяжкі дні мінялися місцями.

– Чи ти постила ще, крім середи та п’ятниці?

– Так. У той час я вступила в монастир і вибрала монаше покликання. Тоді мене почали надихати дев’ятниці. Не знаю, ні як, ні чому, але молитвою й постом я почала готуватися до літургійних свят. Протягом таких дев’ятниць я постила не тільки на хлібі, але все своє харчування звела до найменшого. У час війни я, звичайно, постила більше дев’ятниць, від свята до свята. Щомісяця я постила принаймні одну дев’ятницю. Іноді брала кадендар і шукала свята. Щороку було стільки дев’ятниць, скільки й місяців, навіть більше. Деякі свята по датах були близько одне до одного, тож я постилась і дев’ять днів, і три дні. Таким чином я хотіла допомогти, роблячи свій внесок. Прийшовши на службу в Меджуґор’є, я почала постити суворіше. На Різдвяний піст і на Великий піст я почала постила всі дні, крім неділь. Досвідчила, що це можливо.

У цей ювілейний рік моїм бажанням є щонайбільше наблизитися до Пресвятої Трійці, тож я пощу якнайбільше.

– Чи був якийсь особливий досвід, пов’язаний із дев’ятницями?

Кожна дев’ятниця – це особливий досвід, але після суворих дев’ятниць на хлібі й воді, у свята, я досвідчувала несказанну близькість Бога. Це давало мені сили. Це тривало майже два роки. Я переживала цю благодать як дар за дні посту.

Незабутнім для мене є благодатний досвід, який пережила одного року на свято Христа Царя, до якого приготувалася строгим постом. Під час причастя я відчула цілковиту близькість Бога, а потім близькість усіх людей – як братів і сестер. Відчула велику любов до всіх людей у церкві та всіх людей у світі. Оскільки Божа присутність ставала дедалі інтенсивнішою, я сказала: «НІ! Хочу, Боже, щоб ти дав цю благодать усім людям, а тільки тоді мені». Тут я свідомо відмовилася від усіх милостей, які приймала в час дев’ятниць. Я знала, що кажу. Тоді ці досвіди й припинилися. Інколи мені було і шкода після цього, але я завжди була щаслива, бо знала, що роблю і що так є добре.