Програміст Яцек Єлонек свідчить, що людина здатна подолати набагато більше, аніж думає. Після двох великих подорожей він вирішив вийти за межі Європи.
Потрапити на будь-яке місце на землі набагато простіше, чим може здатися на перший погляд.
Запряжених коней давно замінили автомобілі, автобуси, швидкісні потяги й літаки. Може видатися, що пішки сьогодні вже ніхто не подорожує. Однак іноді митників дивують пілігрими з наплічниками та обпаленими обличчями, які —буквально—переходять кордони держав.
За кілька днів до свята Зішестя Святого Духа прийшов до Меджуґор’я веселий поляк Яцек Єлонек (47 років). Зупинився тут після довгої дороги довжиною в 3000 кілометрів із Отини в Єрусалим. Неймовірну для когось відстань він долає з невиправним оптимізмом. Свого пережиття він не залишає тільки для себе, але щедро ділиться ним зі всім світом через веб-сторінку в соцмережах під назвою «До Єрусалиму».
Не його, але Божа воля
Програміст Яцек самостійно керує своєю веб-сторінкою в Інтернеті all4peace.net. Кожен може запалити там віртуальну свічку і з’єднати цей жест із молитвою за мир. «За мир у всьому світі» Яцек пожертвував і свою подорож. 2012 року він пройшов путь із Люрда до Сантьяго де Компостелла, два роки опісля —від польської Ченстохови до Рима. Тепер уперше вийшов за межі Європи. Він переконаний, що шлях до Єрусалима —це більшою мірою Божа воля, аніж його.
«Якщо б це був тільки мій вимисел, дружина Марта мене не пустила б», —говорить він, жартуючи. Єрусалим він вибрав тому, що він, як і Сантьяго де Компостелла разом із Римом, у часи середньовіччя був одним із найвідоміших місць паломництв. Не дивно, що бажання пройтися дорогами, якими ходив Ісус, до цього дня притягують людей усього світу.
Свій щлях Яцек розпочав 26 квітня, у середу після неділі Божого Милосердя з СанткларіюМатері Божої, Цариці миру з Отині. До Єрусалиму він повинен був би прийти 6 серпня, на свято Переображення Господнього. Дружина прилетить за ним, а потім разом повернуться додому літаком. Понад три місяці тривалої розлуки Яцек долає з миром, подорожувати на самоті не боїться. «На шляху зустрічаються тільки добрі й відкриті люди, — переконаний він. — Часто разом із їжею та питтям пропонують мені й ночівлю».
Три місяці— дванадцять країн
Яцек щодня долає тридцять кілометрів, у неділю — менше, тому що ці дні хоче присвятити Богові. Із собою у нього лише все найнеобхідніше: намет, газова плитка, небагато одягу, килимок, спальний мішок й потрібний дріб’язок. Разом із їжею та водою його рюкзак важить близько п’ятнадцяти кілограмів. Окрім багажу, його шлях утруднюють мозолі на п’ятах. «Від Відню, після перших 500 кілометрів, мені йдеться вже легше», — додає він із усмішкою.
Під час подорожі Яцек не користується громадським транспортом чи автостопом. Кожен кілометр пройдений пішки, не зважаючи на погоду. У першу суботу кожного місяця він іде до сповіді, і поки що йому це вдавалося здійснювати польською мовою. «У першу суботу травня я був у Брно, де зустрів польськомовних священиків. Першої суботи червня я сповідався в Меджуґор’ї», — розповідає спокійно мандрівник.
Радісний паломник Яцек зупинився в Меджуґор’ї на три дні. Він прожив їх у спільноті «Світло Марії», активно брав участь у програмі та й тут не забував фотографувати та збагачувати свою сторінку в Інтернеті. Боснія і Герцеговина після Польщі, Чехії, Угорщини, Словенії та Хорватії — сьома країна, яку він відвідав. Із Меджуґор’я його шлях лежить до Чорногорії, Албанії, Греції та Туреччини. Своє третє велике паломництво він завершить на Святій Землі.
Підготовлено: “Світло Марії”
