Вочевидь, не випадково, що через утрату посту призабулася якоюсь мірою й боротьба з бісівськими силами. Коли тема посту майже перестала лунати в Церкві, припинилася й боротьба із сатаною та його царством. У той час, коли дія сатани у світі стає все більш очевидною – від сатанинських спільнот, книг, фільмів, пісень аж до створення музичних груп, які у своїх піснях позиціонують себе як слуги сатани, та будівництва сатанинських храмів – у Церкві діяльність сатани стала в останні десятиліття темою, якої не зачіпають, а екзорцизм, тобто служба звільнення від сил сатани, яку Ісус доручив апостолам (див. Мт. 7:22; 10:8 та ін.), практично зник.
Усе ж там, де Марію приймають як Матір Церкви та її Наставницю, про цю боротьбу не забули й продовжують її вести. І це не випадково.
У книзі Одкровення йдеться про жінку, яка мала родити: сатана шукає, щоб пожерти її дитя, але вона втікає в пустелю й рятує дитя (див. Од. 12:2-6)).
Тоді я згадав про власний досвід молитви над людьми, які, очевидно, знаходилися під впливом сатанинських сил. Під час молитви над ними завжди лунають образи на адресу Ісуса, хреста, Святих Дарів та обов’язково на адресу Марії, Ісусової Матері. Якщо Вона – та, котра зітре сатані голову й переможе його, природно, що злий весь час бунтує проти Неї й намагається з Нею боротися.
В останні кілька років призабута служба екзорцизму, котра вже майже не практикувалася, стала повертатися до Церкви. Багато єпархій знову призначили священиків з особливими повноваженнями в цьому служінні, але багато, на жаль, цього поки що не зробили. Практика [екзорцизму] відновлюється у зв’язку з тим, що зараз частішають випадки, коли віруючі відчувають присутність духів зла або одержимість ними та шукають допомоги у священиків. Однак якщо священики не можуть їм допомогти, вони йдуть до знахарів та інших цілителів, які запроваджуть їх у ще глибше зло.
Протягом усієї історії Церкви всі священики-екзорцисти готували себе до молитви [вигнання бісів] за допомогою молитви й дотримання посту. Зараз цей досвід відновлюється. Практично багато сучасних екзорцистів оточені людьми, які моляться й постять разом із ними та супроводжують їх не тільки при підготовці, але й під час самої молитви. Такий підхід зарекомендував себе як дієвий та надійний захист і самого священика, і того, над ким він молиться, і присутніх під час вигнання.
Не так давно утворилася Міжнародна організація екзорцистів, до якої приєднуються все більше священиків. Це зрозуміло, якщо згадати слова св. апостола Петра: «Будьте тверезі й чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти» (1 Пт. 5:8).
Далі я наводжу бесіду зі священиком, відповідальним за німецькомовну паству. Його знання, досвід та шлях до цього служіння можуть допомогти нам краще усвідомити й прийняти стан речей.
Це Мартін Рамозер.
Бесіда з Мартіном Рамозером
Повинен зізнатися, що з отцем Мартіном я довго був знайомим тільки візуально: при зустрічі ми неодмінно віталися, але нічого певного я про нього до цієї бесіди не знав. Однак мене дивувало, що він уже кілька років проводить всю свою відпустку в Меджуґор’ї (як з’ясувалося, у нього є на те свої причини). Ще більше я здивувався, коли почув, що він є відповідальним за молитовний чин звільнення від одержимості (раніше відомий як чин екзорцизму) в Німеччині. Тому я попросив його дати інтерв’ю й вдячний за все, чим він поділився з нами зі свого багатого досвіду.
– Отче Мартіне, розкажи про себе нашим читачам.
– Я Мартін Рамозер, настоятель парафії Рейсбека в Баварії, у єпархії Регенсбург. Мені сорок шість років, із них двадцять я служу священиком. Родом я з Південної Баварії, приблизно за сорок кілометрів від Алтотінга. Маю ще сестру. Батько мій був ковалем, і ми жили у відносному достатку. Життєвий шлях у мене, як і шлях до священства, зовсім звичайний. Я п’ять років прослужив вікарієм, а після цього мене призначили настоятелем.
– Ти сказав, що є відповідальним у Німеччині за чин звільнення від одержимості. Як у наш час, коли тема екзорцизму й служби звільнення не особливо популярна, ти опинився на такій «роботі»?
– На це в мене були свої причини. Ще раніше я приєднався до руху харизматичної віднови. У своїй парафіяльній спільноті я знав дівчину, яка страждала на анорексію. Декілька разів вона намагалися накласти на себе руки. В адміністрації парафії разом зі мною мешкала тоді одна сім’я, і коли я познайомився з цією дівчиною та її вкрай тяжкою ситуацією, то взяв її в адміністрацію парафії. Але допомогти їй мені не вдавалося, незважаючи на всі зусилля. Згодом вона поїхала до однієї сім’ї з Вільної церкви й через півроку пережила там звільнення. Мені стало прикро. Я думав: «Цій дівчині допомогла людина, яка пішла з Церкви й стала членом Вільної церкви, а я, католицький священик, допомогти їй не зумів». Трапилося так, що ще кілька людей пішли з парафіяльної спільноти й приєдналися до цієї Вільної церкви. І вони пережили справжню духовну обнову там, а не в мене. Це мене вже збентежило. Опісля в моїй парафіяльній спільноті створилася молитовна група, учасники якої прагнули спілкуватися радше з людьми із Вільної церкви, чим зі мною, своїм настоятелем, – а всі вони були моїми друзями, з якими я організував різні паломництва. Якоїсь миті я сказав собі: треба йти в цю молитовну групу й повертати людей до Церкви Католицької, позаяк вони на хибній дорозі. Коли я вперше прийшов на зібрання цієї молитовної групи, поруч зі мною сидів той самий чоловік, керівник Вільної церкви, у котрого й була моя парафіянка та від котрого вона отримала зцілення. Я ледь не розлютився, а він до мене був цілком доброзичливий. Мене це дратувало. Але там, у цій молитовній групі, я побачив, як вони моляться один за одного, особливо за хворих. Я чув, як вони в ім’я Ісуса наказують хворобам та злим духам вийти з людей, і я спостерігав, що дехто отримував справжню допомогу.
У міру того, як я раз за разом ходив на зібрання цієї молитовної групи, упередження в моїй душі поступово танули, і я сам відчув, що тут присутня особлива сила, яку ми в Католицькій Церкві занедбали: я говорю про те, що ми маємо право наказувати в ім’я Ісуса, що існують сили темряви й ми маємо силу та владу над ними. Доволі скоро я зрозумів, що все це мені потрібно шукати в Католицькій Церкві, інакше шлях заведе мене до Вільної церкви. Крім того, я сам отримав зцілення від проблем, які в мене були зі спиною, після того, коли наді мною помолився один із членів Вільної церкви.
– Хіба не сказано: «Хто вірує в Ісуса й прикликає Його ім’я…»?
– Так, але я був під впливом ліберальної теології, яка в мій час була дуже актуальною в Німеччині! Однак принаймні я став шукати в Католицькій Церкві те, що побачив у Вільній церкві й що знайшов у молитовній групі, де практикували молитву звільнення.
– Як так вийшло, що й ти сам зайнявся екзорцизмом?
– Далі все відбувалося більш-менш звичайно. 1995 р. я брав участь в одному медичному семінарі, який проводив Еміліано Тардіф у Сан Джованні Ротондо. Після його закінчення проходила конференція ІАD та служба звільнення з Руфусом Перейра. Тоді в мене зав’язалися контакти з цією групою, і відтоді я є відповідальним за це на німецькомовній території. Зараз я переконаний, що цей чин звільнення від злих духів повинен заново стати усвідомленою частиною священичого служіння.
– Що означає абревіатура IAD?
– Це скорочення від англомовного найменування «Міжнародного товариства екзорцизму» («International Association for Deliverance»). Справа в тому, що в Німеччині й у багатьох інших країнах зараз розповсюджені дві крайності. Перша полягає в тому, що існування сатани й бісів практично заперечується. Зло, як вважають, є дещо безлике, енергія, а сатана як особистість взагалі не існує. Всі проблеми зводять до сфери психіки. Якщо в когось виникають особливі проблеми, священики та єпископи відправляють до психіатрів. Чин екзорцизму практично не здійснюється. У Німеччині не так давно став відомим випадок Клінгенберг. Мова про невдало проведену службу екзорцизму, коли дівчина, над якою молилися, померла, а екзорцисти потрапили до тюрми. Після цього і єпископи, і священики бояться таких ситуацій та не хочуть мати з ними справи. Це одна крайність. Друга пов’язана з рухом нью-ейдж, сатанинськими культами, рок-музикою, далекосхідними практиками на кшталт рейки й т. п. Немало людей вступають у непізнану область диявольського й віддаляються від Церкви. Перед нами постає питання: як допомогти цим людям? В Італії існує проблема з чаклунством, магією, прокляттями, й у зв’язку з цим багато єпископів заново поставили у своїх єпархіях екзорцистів, аби протидіяти таким явищам. Водночас у багатьох інших країнах цього поки що не відбувається. Єпископи не дозволяють священикам займатися цими проблемами. Тому й виникло це «Міжнародне товариство екзорцизму», замісником керівника якого є Руфус Перейра. У цьому товаристві нарівні беруть участь як священики, так і миряни.
– Чим пояснюються ці побоювання й негативне ставлення єпископів та священиків [до екзорцизму], якщо відомо, що цю владу – звіщати радісну звістку, прощати гріхи, зцілювати хворих та виганяти злих духів – дав священикам Ісус?
– Я думаю, причин кілька. Спершу таке негативне ставлення до служби вигнання бісів виникло в епоху Просвіти, а згодом воно виявилося зв’язаним з вільними каменярами й рухом нью-ейдж. Дух цих рухів та світоглядів увійшов і в Церкву. Поступово стали вважати, що все це середньовічні пережитки, зараз уже подолані, а вираз «сили темряви» треба розуміти символічно, тому що їх узагалі не існує. Крім того, самі єпископи побоюються насмішок із боку журналістів і того, що їх знайдуть відсталими, архаїчними, якщо вони вірять у щось подібне. Цей страх у багатьох єпископів доволі сильний.
– Чи можеш указати якісь конкретні події, які переконали тебе, що сатана, біси й бісівські сили дійсно існують?
– Можу описати випадок, який був у мене минулого року. Мені подзвонила сім’я з Південної Баварії й попросила до них приїхати – звернутися до мене їм порадив Йорг Мюллер. Йшлося про чотирирічну дитину, яка регулярно прокидалася вночі, приблизно через годину після того, як засинала. Хлопчик підводився з ліжка, дивився в кут, а потім починав голосом дорослої людини надзвичайно дивно завивати й виглядав не при собі. Коли батьки запитували, що відбувається, він відповідав: «Мені не можна відповідати, хто це був, але це був хтось». Хлопчик був дуже наляканий. Уже сам факт, що дитина говорила глибоким низьким голосом дорослої людини, дуже дивний. Лікарі, до яких вони зверталися, допомогти не зуміли. Тоді прийшли ми з IAD. Нас було троє. Перш за все в таких випадках ми аналізуємо ситуацію, бо знаємо з досвіду, що не слід відразу ж приймати той факт, що мова йде про сатану. Доводиться досконало розбиратися, що відбувається насправді. Позаяк людина створена за образом Божим, вона має три рівні: дух, душу й тіло. Сьогодні актуально говорити про психосоматичні захворювання, але про третій, духовний, рівень або забувають, або його виключають. Тому необхідно найперше встановити, чи йде мова про явище психосоматичне, психічне чи духовне. У пошуках істини потрібно враховувати також усі обставини того, що відбувається.
І якоїсь миті, поки ми все з’ясовували, хлопчик знову завив. Ми негайно кинулися до спальні й стали молитися. Мої двоє колег молилися тихо, а я промовляв чин екзорцизму латиною. І хоча хлопчик спав, у певних місцях він кілька разів до мене підскакував, хапав за полу й намагався відштовхнути. Він перебував у стані певного екстазу. Я прочитав чин короткого екзорцизму шість чи сім разів, і скоро явління цілком припинилося. Ми помолилися ще раз, і все стихло. Ось тоді я відчув, як саме реагують сили темряви, коли йдеш проти них з молитвою: їм доводиться відступати.
Нерідко буває також, що одержимі, коли ми молимося, починають біснуватися, бити довкола себе руками й ногами. А після молитви взагалі не пам’ятають своєї поведінки, хоча й до, і після неї знаходилися в стані неспання. У подібний стан вони впадають тільки на час молитви. З подібної поведінки ясно видно, що темні сили дійсно існують.
– На що важливо звернути увагу, коли розбираєшся в ситуації, і хто тобі в цьому допомагає?
– Разом зі мною працює одна подружня пара. Найперше ми просимо, щоб нам описали саме явище, час, коли воно виникло, та обставини – як особисті, так і пов’язані з родичами, близькими й далекими. Особливо нам важливо знати, чи є в сім’ї особливі проблеми й чи займався хтось, у тому числі й у попередніх поколіннях, магією. Ми завжди розпитуємо, чи були в сім’ї вбивства, аборти, несправедливо поділене майно та пов’язані з цим прокляття.
– Що ви робите, коли виявляєте щось, що виходить за межі психосоматики?
– Дуже часто всі три аспекти є присутніми разом: симптоми фізичні, психічні, а потім і духовні. Тому ми молимося не тільки за звільнення від одержимості, але й за внутрішнє зцілення. Перед молитвою над людиною, до якої нас покликали, ми втрьох молимося разом наодинці й таким чином готуємося самі. Ми завжди молимося з усвідомленням тієї сили, яку Ісус дав Церкві в прикликанні імені Ісуса, аби Він звільнив хворого, або читаємо молитву малого екзорцизму. Молитви великого екзорцизму я не здійснюю, оскільки мій єпископ поки що не призначив мене офіційно екзорцистом. В ім’я Ісуса я наказую силам зла відступити й завжди молюся також за зцілення. Дуже важливо ще, щоб людина, над якою моляться, продовжувала зростати у вірі.
– Ти згадав нью-ейдж, рейки та східні медитації. Чи є в цих практиках та ідеологіях щось сатанинське?
– На жаль, так. Батько хлопчика, про якого я говорив, займався викладанням рейки. І я вважаю, це було якраз причиною прояву цього феномену. Він побачив свою помилку, відрікся від будь-якого зв’язку з рейки та рішуче пообіцяв, що більше не буде цього робити, а своїй послідовниці, яка пройшла всі ступені, щоб теж стати викладачем, категорично заявив, що все це небезпечний блуд. Коли до нас приїжджав Руфус Перейра, він молився над ним й після молитви сказав, що відчув, як із цієї людини вийшла якась сила.
– Що таке рейки?
– В основі рейки лежить гностична ідея про те, що, коли на людину закликають космічні енергії, відбувається її зцілення. Цим займаються люди, які стали внаслідок особливих вправ посередниками космічної енергії, що, як вважається, має цілющу силу. Зцілення викликає не людина, а енергія, яку за допомогою накладання рук прикликає людина, що має на це повноваження. Викладачі рейки стверджують, що зцілення насправді відбуваються. Але оскільки це стається не в ім’я Христа, то відкривається простір бісівським силам, і вони починають надокучати цим людям та їхнім сім’ям.
– Що ви радите людям, які пережили звільнення в ім’я Ісуса?
– Найважливіше, аби вони продовжували жити по-християнськи, відповідно до віри й залишалися з Христом. Тому що навіть після зцілення й звільнення, якщо людина не живе по-християнськи, ситуація може змінитися на ще гіршу. Ісус сказав, що коли злого духа виганяють, але залишать дім порожнім, на його місце приходять сім духів, ще зліші за вигнаного. Тому важливо зміцнювати свої особисті стосунки з Христом. А священикам раджу все ж братися за такі випадки й допомагати людям звільнятися силою Святого Духа й у подальшому жити християнським життям.
– Ті, хто служить таким чином, кажуть, що рок-музика також дуже небезпечна для духовного життя…
– Каналів, через які злі сили входять у людину, існує сьогодні багато. З мого досвіду до них належить і рок-музика. Безсумнівно, сили темряви знаходять відчинені «вікна» й впливають на людину, зокрема й через цю музику. Якщо згадати відому групу AC/DC, одна з найпопулярніших їхніх пісень славить сатану й називається «Шосе до пекла» (“Highway to Hell”). Приспів у ній такий: «Гей, сатано, я хочу до пекла, вниз до пекла. Хочу сплатити свої борги, хочу далі веселитися на вечірці…». Коли людина повторює такий чи подібний текст, її душа відкривається на темні сили. Тому всім нам, особливо молодим, важливо молитися на вервиці, позаяк тоді ми багато разів повторюємо «Радуйся, Маріє». Через це ми поступово відкриваємося на спасіння – так само, як, повторюючи щось негативне, відкриваємося на зло. Я раджу, особливо молоді, яка слухає подібну музику, частіше промовляти молитву Розарію або повторювати: «Отче, нехай прийде Царство Твоє, нехай святиться ім’я Твоє». Ще коротша молитва за звільнення – в «Отче наш»: «визволи нас від лукавого».
– Як тобі здається, чи є зв’язок між закликом до молитви й посту, з яким звертається Марія, і чином звільнення від одержимості?
– Звичайно. Молитва Розарію – добра підготовка до нього, а також, звісно, і піст, і регулярна сповідь. Коли ми нечисті, злі сили можуть сказати нам: «Що ти можеш мені зробити, якщо я володію частиною твого життя!» Темні сили бояться Євхаристії й узагалі Божого Слова. Звідси зрозуміло, чому послання Меджуґор’я в його цілості – це найкраще, що існує в боротьбі проти сил зла.
– Скільки разів ти був у Меджуґор’ї й для чого сюди приїжджаєш?
– Це вже шосте літо, як я проводжу всю свою відпустку в Меджуґор’ї, а до цього приїжджав сюди разом зі своїми парафіянами. Я вважаю, що тутешня духовна традиція найкраще відповідає чину звільнення від одержимості: Свята Меса, Сповідь, Розарій, Святе Письмо. Водночас вона – найкраща підтримка для тих, хто вже пережив звільнення. У такій духовній атмосфері потрібно жити й тим, хто здійснює чин звільнення, і тим, хто цього звільнення потребує.
– Чи важко було тобі прийняти Меджуґор’є?
– Спершу було дуже непросто, але після мого другого навернення вже ні.
– Другого навернення?
– Так. Я говорив на початку, що мав серйозну кризу після ситуації з тією дівчиною, якої не міг звільнити, а вона пережила звільнення у Вільній церкві, коли над нею молилися учасники молитовної групи з прикликанням імені Ісуса. Зараз мені ясно, що меджуґорська духовна традиція для нашого часу – великий дар, тому що через таїнства й численні молитви тут увіходять в особистісні стосунки з Христом. Той, хто залишається з’єднаним з Ісусом та Марією відповідно до віри Церкви, найкраще захищений від злих сил та залишається вільним.
– Із твого досвіду, яка роль Марії в молитві звільнення від одержимості?
– Мені стільки разів довелося випробувати, що Марія – найкраща помічниця в боротьбі проти сил темряви. Коли б я не прикликав Марії під час молитви звільнення, прославляючи Її Непорочне Зачаття й Божественне материнство, силам темряви доводилося тікати. Один французький екзорцист, член Співдружності екзорцистів, сказав якось, що багато разів відчував те, що злі духи бояться Марії навіть більше, ніж Ісуса. По-людськи це можна зрозуміти так: підкорятися Ісусові злі духи вимушені, але підкорятися скромній Жінці для них украй принизливо.
– Що ще ти хотів би нам сказати?
– Я вдячний Богові за послання Марії й за все, що відбувається в Меджуґор’ї. Я переконаний, що Бог вирішив через Марію створити умови, щоб звільнити нас від лукавого. Нехай так буде.
– Щиро тобі дякую.
