«Адвент я завжди проживаю серцем. Моє серце радісно очікує на народження Ісуса, Який наповнює мене радістю, миром, чудесами.

Адвент у школі Богородиці — це завжди повернення в обійми Богородиці: знову відчути себе маленькою, яка потребує Її Материнського тепла, Її любові, дотику Її ніжних рук… Я відчуваю себе немов «дитина під захистом», без усяких страхів… Це дар, що дає нам народження Немовляти Ісуса, Який хоче, щоб кожне серце відчуло себе дитиною Бога… А також це час, який дарує мені такий чистий, справжній дар покаяння, коли я схиляюся перед маленьким Ісусом, Царем миру». (Таня)

«Адвент для мене є радісним чеканням на прихід Ісуса. Є благодатним часом, у який Господь обдаровує особливими милостями. Часом, коли і я можу дарувати більше часу Богові та своїм ближнім.

Часто згадую послання Богородиці, у якому Вона говорить:

“Дорогі діти! Сьогодні Я закликаю вас зробити щось конкретне для Ісуса Христа. Я хочу, щоб кожна сім’я в парафії принесла одну квітку — на знак віддання Ісусові до дня радості. Я хочу, щоб кожен член сім’ї мав по одній квітці біля ясел, щоб Ісус міг прийти й побачити ваше віддання Йому!”

“Я хочу, аби ви були квіткою, яка буде квітнути на Різдво для Ісуса. І квіткою, яка не перестане квітнути, коли закінчиться Різдво.”

Ці послання Богородиці для мене є завжди закликом, особливо на Різдво, дарувати Ісусові те,  що є найцінніше в мене, а це — моє серце, мої добрі рішення та прагнення слідувати за Ним і бути Йому вірною». (Оля)

«Для мене час Адвента — це час, коли я можу глибше заглянути у своє серце, подивитися, що краде в мене радість, а що насправді її приносить. Наприклад, коли бачу, що з раннього ранку, тільки починаючи новий день, я вже не можу посміхнутися людині, із якою живу поруч, — це показує мені, що «щось не так» не з тією людиною, а зі мною. А коли відкриваю в собі такі моменти, то читання Євангелія кожен день і конкретні добрі справи допомагають мені не зосереджуватися занадто на собі та своїх слабкостях. Іти назустріч Богові, наважуючись кожен день заново йти назустріч ближнім.

Мені дуже сподобалося в минулому році під час Адвента кожен день у духовний спосіб у своєму серці приносити Ісусу на вівтар на святій Месі свої плани і мрії, і запрошувати Його прийти з Його задумом у моє життя. Я робила це як Новену — 9 днів перед Різдвом — і протягом року побачила плоди цієї молитви у важливих для мене рішеннях.

Також я хочу продовжити й у цьому році: під час Адвента молитися за дар любові до якоїсь людини з мого життя, до якої моє серце ще закрите. Щоб через любов і прощення моє серце могло відкритися для любові Маленького Ісуса, щоб воно могло посміхатися кожному своєму братові й сестрі, які поруч». (Оксана)

«Адвент у школі Діви Марії став для мене часом паломництва за подарунком. Кожним ранковим подоланням себе, встаючи на роратні Меси та спільну молитву, моя внутрішня істота все більше й більше звільнялась, заспокоювась. Готувалася прийняти Дар, який хотів наповнити всю мене. Щира молитва до Діви Марії, пізнання того, що Їй заважає, або що Їй у мені не подобається, вела мене цим шляхом до правди про мене. Простіше кажучи, я виразніше бачила свої недоліки у світлі любові та прийняття, а не в самозвинуваченні, у світлі зростання, внутрішньої зміни й роботи над собою.

А в кінці подорожі через Адвент моїм єдиним бажанням було пережити Дар Різдва у своєму серці. Господь очистив мене від зовнішньої позолоченості Різдва й прийшов у моє серце просто, як Дитя. Пам’ятаю, як усвідомила: щоб прийняти Бога, як Дитя, я сама повинна стати маленькою. Щоб  не бути великою, але маленькою — у своєму серці. Дякую Діві Марії за цей час навчання в Її школі». (Марія)