Мені було десять, коли у Меджугор’ї почалися об’явлення. Я ріс, як всі місцеві діти: про Бога не замислювався, хоча ходив на Месу та молився, але у серці не відбувалося нічого подібного до того, що я відчуваю тепер. Коли вперше побачив Діву Марію і подивився Їй в очі, то відчув глибину любові, якою Вона мене любить та усвідомив, що Вона є моєю Матір’ю. Це було щось надзвичайне, про що не можна виловитися словами. Я серцем відчув, що починається нове життя. Що я міг сказати? Лише дати своє «так» Діві Марії, бути готовим до всього, до чого Вона захоче мене вести. А Богородиця веде мене до єдиної мети, до якої хоче запровадити усіх нас – і тою метою є Ісус Христос. Меджугор’є це школа, в якій Діва Марія нас навчає. Вже від початку явлінь Вона звернулася до нас із посланнями, в яких закликала до молитви, навернення, миру, посту та Св.Літургії. Я був тоді десятирічною дитиною. Я питав сам себе, чи зможу колись жити тими посланнями, застосувати їх до свого життя. Проте вже тоді усвідомлював одну річ: якщо когось любиш так, як я почав любити Діву Марію, як почав любити Ісуса – то вже ніщо не є важким.

Саме так говорить Пресвята Богородиця: «Дорогі діти, достатньо, щоб ви відкрили ваші серця – решту зроблю Я!» І справді, у Меджугор’ї ви всі маєте сказати Діві Марії «так». Скажіть Їй: «Діво Маріє, відтепер хочу жити з Тобою! Хочу, щоб Твій Син вступив у моє життя і був у ньому на першому місці.» Діва Марія закликає нас до щоденної молитви і молитви Розарію. А що важливе в молитві? Те, на чому Діва Марія завжди наголошує – щоб молитва здійснювалася серцем. І ще одна важлива річ – ми хочемо відповідей на всі життєві запитання. Я знаю, скільки паломників прибуває до Меджугор’я і скільки вони ставлять мені запитань. Всі хочуть про щось довідатися і ставлять запитання, на які я ніколи не зможу відповісти. Але Діва Марія вчить нас і говорить: «Моліться і через молитву знайдете відповіді на усі запитання.» Також Вона закликає нас молитися у своїх родинах, ставити Бога на перше місце та виділити у своїх сім’ях час для Бога. Бо коли Бог є у наших родинах, то вони стають святими, як про це незліченну кількість разів повторює Богородиця: «Я хочу, щоб ви були святими, щоби ваші родини були святими родинами». Що може бути краще за те, що молодь, повернувшись з Меджугор’я, говорить своїм батькам: «Ми хочемо молитись разом з вами! Ми хочемо, щоб від сьогодні в нашій родині був присутній Бог і щоб ми завжди мали для Нього час.»

Це був би найкращий дар, який ми могли б дати Діві Марії. Богородиця також закликає нас постити в середу та п’ятницю. Якого посту Вона від нас вимагає? Вона хоче, щоб ми постили з любові і у тиші. Я думаю, що іншим не конче знати, що ми постимо. Дехто нарікає, що постити важко. Я вже згадував: «Коли когось любимо, нічого не важко». Але чому ми постимо? Згадайте слова Діви Марії, коли у посланні сказала: «Молитвою і постом можете досягнути всього, можете навіть зупинити війни». І тому потребуємо постити.

У чому люди часто помиляються? Нам усім трапляються важкі хвилини. І що тоді говорять люди? «Боже, де Ти? Чому нам не поможеш?» Але нам треба запитати самих себе, поставити собі єдине запитання: де ми були у житті, скільки часу віддали Богові, скільки молилися, як виховували своїх дітей, який давали приклад, що зробили, щоб не трапилось усе те зло, що має місце у теперішньому світі? Бог постійно перебуває поруч з нами. Але, на жаль, ми дуже часто через свої гріхи не хочемо, щоб Він тут був. Нам треба навчитися вкладати своє життя у Божі руки та віддати Богові все, що в ньому відбувається. Сьогодні багато молодих готуються до подружжя, і як вони поступають? Коли поберуться, говорять: «Ми ще не хочемо дітей, поживемо трохи самі». Далі: «Мусимо виплатити квартиру», відтак: «Тепер маємо трохи часу присвятити собі», а потім «Ну а тепер хочемо одну дитину!» Не віддаємо своє життя у Божі руки, хочемо самі керувати своїм життям, а коли опиняємось у важких обставинах, що тоді відбувається? Не розуміємо…

Коли Бог з нами, коли наше життя у Його руках, тоді ми завжди знаємо, куди йти, завжди знатимемо відповіді на всі свої запитання.