Дорогі брати і сестри!

Завжди, слухаючи цей фрагмент, ці слова Ісуса, я припускаю, що цей текст є складним для нашого розуміння. Це практично завжди так, коли говорить Ісус.

Особливо коли Він застосовує образи. І ми знаємо, що Ісус бажає нам тільки добра, істини. І хочемо вслухатися в те, що насправді хоче сказати нам Ісус. Ми трохи здивовані тому, як Ісус не шукає тільки трохи правди, бо юдейський закон шукав хоча б трохи справедливості: «Око за око». Якщо хтось учинив з тобою так, не треба забирати два, треба тільки одне. І тим самим обмежується справедливість. Не один зуб, а «зуб за зуб». Чому Ісус не зупиняється на цьому законі? Ми бачимо, як Він перевершує його й відкриває наш погляд для чогось нового. Для чого ж? Чому так? Тому що це занадто обмежено – дивитися тільки на рівне. Однаково це служить злу. Ісус каже «не противитись злому». Навіть якщо це обмежено, у рамках, але все одно через це таким чином, коли ми мстимося, коли відповідаємо такою ж мірою, все-таки є на боці зла. Цим зло не зупинене, а продовжує існувати. Тільки тепер не через того, хто скоїв зло, а через мене. Зло не переможене. Тоді, коли я мщуся, коли я не зупиняюся, але відповідаю таким же способом, коли я бажаю власної справедливості, тоді зло поширюється далі. Тільки зараз уже через мене.

Зло зростає. У цьому й полягає проблема. Тому Ісус відкриває нам нову перспективу, кажучи не противитись злому. Що хоче сказати цим Ісус? Він хоче сказати: відповідай на зло. І ми бачимо далі, як Ісус не хоче, щоб ми залишалися пасивними, щоб хтось міг робити з нами все, що хоче. Але тут, як бачимо, Ісус хоче, щоб ми були активними: «І коли вдарить тебе в праву щоку твою» – щось скоєно щодо мене. Дієслово «оберни» означає щось активне. «Віддай йому», «йди з ним дві». Будь активним! Це означає: відповідай на зло, на несправедливість, на образу. Це дуже важливо, щоб ми не тримали в собі ці рани й образи. Від цього можна страждати місяцями. Ісус цього не хоче. Його бажання, щоб ми відповідали на зло. Що Ісус хоче сказати, коли говорить: «Не противитись злому». Чого бажає Ісус? Він хоче, щоб ми розпізнали тактику зла, розкрили те, чого хоче зло, які наміри в зла.

І чого ж воно хоче? Воно хоче зробити нас подібними собі. Зробити нас інструментами, через які воно буде діяти далі. А Ісус каже: ні, не допусти поширення зла через себе.

Брати і сестри! Цього величезного добра бажає від нас Ісус. Його наміри полягають у тому, щоб ми звільнилися, щоб ми досягли внутрішньої свободи. І щоб потім ми були здатні вибирати, бути активними й сказати: ти мене примушуєш, щоб я йшов з тобою одну милю. І я відчуваю, що щось повинен зробити. Добре. Але зараз, коли ти мене до цього примушуєш, я вибираю йти з тобою не одну, а дві милі. Це свобода. Ти не можеш більше мене примушувати, бо я вирішую піти дві милі. Це свобода. Цього бажає для нас Ісус. Тим самим зло перестає діяти через нас. Тому ми говоримо, що Ісус переміг на хресті. Звичайно, ми можемо запитати себе, як Він міг перемогти, якщо помер на хресті? У той момент, коли здається, що зло перемагає, – перемагає Ісус. Зло не поширилося на Нього. Воно вбито тут. Воно переможене. Воно зупинилося. Ця поразка зла. Якщо зло поширюється через нас – це його перемога. Якщо ми перериваємо цей ланцюжок – у нас внутрішня свобода і я можу вільно вибрати щось інше. Надати сенс усьому, що відбувається зараз зі мною – тоді зло переможене. Вибір – обирати, брати і сестри. Якщо в мене є внутрішня свобода, то я все ще можу бажати тобі добра. Теоретично й практично можу це. Ми говоримо: адже я всього лише людина. Так. Безумовно, брати і сестри. Ми маємо це на увазі. Ісус це теж знає. Коли хтось образить тебе, як сильно це болить. Як важко пробачити. Це абсолютно по-людськи. Буває це триває кілька днів. Ти носиш це в собі. Це все по-людськи. Але важливо, щоб ми не залишалися в цьому стані, але щоб пішли за Ісусом. Ми повинні молитися, як молився Ісус на хресті: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк. 23:34). Тому що вони не знають, що вони роблять. Тут ми бачимо щось дуже важливе, а саме: Ісус бачить щось, чого не бачать ті, хто вчинив зло. Саме те, що вони є всього лише інструменти в руках зла. Отче, відпусти їм. Вони не знають, вони не усвідомлюють, вони не бачать цього. Відпусти їм. Вони просто сліпі. Я не можу засуджувати їх. Брати і сестри, коли ми зможемо розпізнати те, що насправді йдеться про людину, яка скоїла проти мене якусь несправедливість, ми можемо думати, що це було навмисно. А насправді мова йде про поневолену людину. Коли скоєно зло – значить, мова йде про людину, яка скоїла його. Про невільну людину. Кірхенгард говорить так: «Як тільки я обирав зло, я відразу ж утрачав свободу».

Дорогі брати і сестри! Госпа, наша Матір, учить нас тут і допомагає, щоб ми ставали все більш внутрішньо вільними. Щоб ми прагнули до цієї внутрішньої свободи, яка дозволить нам обирати, щоб ми не стали інструментами в руках зла. Щоб ми могли обирати Ісуса й добро. Вона закликає нас до молитви, посту, закликає, щоб ми були перед Ісусом, зупинилися, споглядали Його на хресті, у Євхаристії, на сповіді, на горі Кріжевац, на Подбрдо й т. д., щоб різними способами вдивлялися в Нього. Надихалися Ним. Щоб і ми у своєму житті могли чинити подібно до Нього. А як чинить Ісус? Брати і сестри, Ісус надавав сенс усьому, що з Ним відбувалося. У Євангелії Він каже: «Ніхто його [життя] в мене не забирає, бо Я сам кладу його від Себе» (Йо. 10:18). Ми задаємося питанням: ну як же в Нього його не забирають? Адже віднімають же … Звичайно, але в той момент, коли бажають забрати його, у той момент Ісус здійснює переображення. І їхній дії надає іншого змісту. Він віддає Себе вільно за інших. І ми, браття і сестри, усій цій ситуації з пандемією, усьому, що відбувається з нами зараз, можемо надати сенсу й сказати: «Дорога Небесна Матір, Царице миру, усе це я приймаю як жертву й тим самим жертвую за мир в усьому світі. Не тільки за себе, але за свою сім’ю … Ось, Мати! Я бажаю бути Твоїм співпрацівником. Я хочу з Тобою співпрацювати на благо миру в тих намірах, у яких Ти бажаєш».

Дорогі брати і сестри! На завершення хочу поділитися з вами ще одним образом, який мені здається дуже символічним. Коли юнак приходить до священника й каже: «Я повністю пригнічений. Так важко. Я не знаю, що робити». Духовний отець насипає в чашу з водою попіл – і вода відразу стає каламутною, відтак каже: «Ось це твій стан на сьогоднішній день». Потім, оскільки вони знаходилися близько від моря, він пішов і цю ж кількість попелу висипав у море. Дивляться – а попелу немає. Він повністю розчинився у величезному морі. Священник каже йому: «Юначе, щоранку ми можемо вирішити для себе бути чашею з водою або морем. Чи буде твоя душа, твій світ таким вузьким, маленьким, поневоленим, без миру, без любові, чи все ж буде широким, просторим, як море … Чи будеш ти, як старший син, вузьким, чи як милосердний Отець, чиє серце широке?» Чи хочеш ти йти за злом і виконувати його бажання, чи хочеш слідувати за Ісусом і бути подібними до Нього? Ти сам вибирай … Амінь.