Взявши зі собою молитовні наміри, питання і сумніви, невизначеність і серцеві рани, 30 вдячних паломників приїхали зануритися у благодатну близькість Богородиці. Семінар проводив о. Марінко Шакота.
Ми знову змогли переконатися у дієвості семінару. Вона створює умови, в яких учасники відкривають свої серця і кожного дня стають все більш благодатним ґрунтом для проростання Божої Любові.
У кінці семінару молитви і посту о. Марінко запитав учасників: “Що ви понесете зі собою?” Відповіді були такими:

● Я дозволяю говорити язику, тільки коли в серці мир.
● З Богом все можливо.
● Я зрозумів сенс посту і тепер хочу дивитися на ближніх не з осудом, а з любов’ю.
● Я знайшла те, що шукала все життя – любов Отця.
● Прийнявши свій хрест, я відчув неймовірний мир і зрозумів, що з любов’ю можливо все.
● Потрібно все робити серцем, навіть не робити, а жити серцем.
● Я зрозумів, як важливо сідати за стіл. Сідати і дивитися один на одного. Це мене надихнуло проводити більше часу з близькими за столом, як це робив Ісус.
● У мене були складні відносини з матір’ю, я не міг прийняти її любов. Під час адорації Господь мене зцілив.
● Господь приніс мир в хаос, в якому я жив роками. Мені ще багато що доведеться пробачити, але я знаю, як – потрібно молитися за любов.
● Я зміг пробачити собі.
● В перший вечір, під час знайомства, присутні тут батьки розказували, що хочуть мати добрі відносини з дітьми; а я дитина, яка бореться за добрі відносини з батьками, особливо з батьком. Молюсь за його навернення і знаю, що воно станеться.
● Я, як та хананеянка із Євангелія, яка йшла по стопам і благала Ісуса. Приїхавши сюди втомленим – ситуацією в світі, в сім’ї, у відносинах. Ісус же весь цей час мовчав. Але я зрозумів, що його мовчання було голосніше всіх слів. Він хотів якомога краще навчити мене уповати на Нього, довіряти Йому, повністю покластися на Нього. Саме цей уривок з Євангелія і розбирав з нами о. Марінко – про те, як хананеянка замовкла, зрозумівши, що вона винна у хворобі своєї дочки. І я впізнав у ній себе. Зрозумів, що я сам винний у проблемі зі своїм сином. Я винний, що не дав йому достатньо любові. Я йому тільки те й робив, що вказував, останнє слово завжди залишалося за мною. І ніщо не допомогло б мені це зрозуміти і прийняти – тільки ця свята тиша на семінарі. У мовчанні я зміг почути, що я винний сам, а не хтось інший.
● Не знаю, чи вийде мені не збитися з правильного шляху, але я знаю, що мені потрібно робити, якщо я впаду – потрібно жити, слідкуючи головним посланням Богородиці.
● У перший вечір, коли я переломив хліб і повільно його їв, я раптово відчув, що Ісус тут. Час за столом я провів, занурившись в таїнство останньої вечері з Ісусом.
● Я зрозумів важливість тиші. Коли ми хочемо пояснити щось важливе, потрібно при цьому вміти мовчати, і слухати іншу людину.
● Я зрозумів, наскільки важливою є спільнота, як важливо дивитися людям в очі, помічати ближнього.
● Потрібно дивитися на ближнього очима Ісуса. Я працюю в бізнесі вже 30 років і за ці дні зрозумів, скільки в мені гордині, опору, егоїзму; як багато я говорю, демонструю, забороняю. І віра моя полягала у дотриманні традиції. Я зрозумів, що якщо хочу розмовляти з Богом щиро, серцем, то спочатку я повинен навчитися мовчати.
● Мені було страшно їхати на семінар. Я боявся відчуття голоду, але семінар допоміг мені повернутися до наших сімейних основ – молитви, жертви, любові, слухання ближнього.
● Я приїхав сюди абсолютно зломаним і розбитим. В мені палав гнів, непрощення і навіть ненависть. Перше, що я зробив – пішов на сповідь, а потім кожного дня годинами стояв перед Пресвятими Дарами. Я прожив преображення! Я молився за дар прощення, говорив з Господом. Він показав мені мої гріхи від 14-річного віку. Я плакав, не перестаючи, я розмовляв з Ним, як ніколи в житті. Я просив, щоб з мого серця вийшли злість і ненависть – до останньої краплі. Я всім пробачив і в серце прийшов мир.
● Я зрозумів, як часто я грішу язиком, як важливо зважувати все, що хочеш сказати і промовляти лише добрі слова.
● Ми кілька днів мовчали і при цьому пізнали один одного набагато краще, ніж якби годинами розмовляли.
● Поститися серцем.
● Нічна адорація – це було дуже сильно! Я заснув і несподівано чую, як хтось кличе мене по імені. Я встав і пішов на адорацію.
● Відбулося духовне відновлення, повне очищення серця – і все стало на свої місця.
● Господи, відкрий мені очі, щоб я прозрів.
● Я зміг прийняти свій хрест: вчора під час адорації я прийняв те, чого не хотів приймати все своє життя.
● Найважливіше – це любов, зростання у любові.