Про Меджуґор’є я почула в Москві на молитовній групі. Там я молилася, але в послання Богородиці мені не вірилося. Для мене Меджуґор’є було покрите таємницею, а я дуже обережно ставлюся до розповідей про містичні події, і мені важливо все перевіряти самій. Знала, що там відбувається семінар тиші, молитви й посту, і в мене було бажання поїхати до цього місця, але не вийшло відразу.

У цей період я переживала стан внутрішнього пошуку, мені хотілося душевної краси, яку я настійливо, багато й довго шукала в різних місцях. У моєму серці було відчуття, що це повинно бути місце, де люди є добрими й живуть у любові, щиро та чесно.

Тоді я жила в Чорногорії. Приїхавши ненадовго до Москви, прийшла на молитовну групу. Там познайомилася зі Світланою, яка переклала російською мовою книжку візіонерки Мір’яни Солдо «Моє Серце переможе». Вона спитала, чи не хочу я поїхати в Меджуґор’є, що знаходиться недалеко від Чорногорії, і порекомендувала прочитати про це місце книжку, яка могла надихнути мене на поїздку. Так і сталося, за що я їй вельми вдячна.

Книжку я отримала за два дні до від’їзду до Чорногорії і прочитала її на одному подисі. Вона написана з великою теплотою та душевністю. Читаючи книжку й занурюючись в атмосферу описаних подій, я вже тоді відчувала, що вірю!

У Меджуґор’ї я опинилася в січні 2023 року. Уже на під’їзді до цього місця відчула, що мене переповнюють трепет і радість. Я приїхала ввечері й відразу пішла на вечірню програму. У душі було велике ликування й відчуття, що я потрапила в ту саму казку – знайому та рідну моєму серцю і яку тепер можу прожити навсправжки. Я відчувала, що все на своїх місцях. Моє серце заспокоїлося.

Уранці я пішла на Подбрдо. Біля підніжжя засумнівалася у власних силах – мене охопив страх, що я не зможу, не впораюсь, упаду. І раптом всередині мене прозвучав голос: «Просто йди!» Це був не мій голос, у ньому не було жодної краплі сумніву! І це просте «просто йди» підняло мене на гору. Та була всипана крокусами, які я бачила вживу вперше в житті. Ціле море крокусів  довкола мене – і це на горі! Так відбулася довгождана Зустріч, і до мене прийшло відчуття, що тут є все.

Із гори я спускалася в стані небувалої (чи давно забутої) радості. Декілька разів я чула «Dobro došli», але не розуміла, що означає ця фраза. Дізнавшись, що вона перекладається як «Ласкаво просимо», я відчула дотик до серця…

Для мене Меджуґор’є – місце навернення, краси людських сердець, місце, де все є. Місце любові, миру й дружби. І зараз я повертаюся сюди знову й знову, і щоразу, як і вперше, радію та дивуюся.

У дитинстві я ходила з бабусею до церкви, але не розуміла, для чого. Я по-дитячому молилася й завжди любила Причастя. І лише зараз для мене розкривається цей шлях віри й любові, розуміння Божого слова та законів «духовної фізики». І це справді шлях зі своїми радощами та труднощами, щось, що підтверджує красу та любов Бога.

У чому мені допомагає Меджуґор’є?

1. Щоденне Причастя – таїнство особливої краси, сердечна радість.
2. Молитва. У ній багато благодаті, яка наповнює, укріплює, дає силу здійснювати добрі справи.
3. Читання Божого слова: щодня розгортати Євангеліє чи літургійний зошит та читати слово Боже й роздумувати, як воно стосується мене, як я проживаю свій день, у чому слідую за своїм серцем. Для мене це як дорожня карта і ті скріпи, на які можна опертися, аби бути добрішою і любити. На що увага – там і ріст.
4. Сповідь. Про Меджуґор’є кажуть, що це сповідальня світу. Підтверджую. Скільки краси, любові й щирості у цьому таїнстві! Мене як людину з психологічною освітою особливо зворушує, як бережно, підбадьорливо й із любов’ю відбувається це розпізнання душі, її цвіту й мотивів. Ми отримуємо можливість пізнати або згадати мелодію власної душі, розширити діапазон її звучання, а звільнення від гріха дозволяє дихати на повні груди й помічати красу світу в простому.
5. Адорація – моя любов. Мій час з Ісусом, час наповнення любов’ю.
6. І найпрекрасніше, що показує мені Меджуґор’є: любити – це найприродніше в житті.

 Катерина Маслакова