Послання 25.02. 2025 р.

«Дорогі діти! Нехай цей весняний час стане для вас заохоченням до особистого навернення, щоб своїми життями молились і любили Бога понад усе, за всіх тих, які є в потребі. Дітоньки, будьте Моїми руками миру й молитви, будьте любов’ю для всіх, хто не любить, не молиться і не хоче миру. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик» (Із Церковним погодженням).

1. «Нехай цей весняний час стане для вас заохоченням до особистого навернення, щоб своїми життями молились і любили Бога понад усе, за всіх тих, які є в потребі».

Особливо від Ісуса, а також від Богородиці ми дізнаємося, що природа є школою, в якій ми можемо багато чого навчитися про духовність. Коли Ісус хоче пояснити своїм слухачам, що таке Царство Боже, він використовує образи з природи. Богородиця робить те саме, коли в цьому посланні говорить нам про навернення.

Якщо ми хочемо, щоб навернення відбулося в нашому житті і якщо ми хочемо зрозуміти, що таке навернення, придивімося до природи. Конкретно: спостерігаймо за нею з приходом весни. Місяць березень є часом «навернення», тобто переміни. Погода «обертається», змінюється. Зимова холодна погода слабшає, а весняна тепла посилюється. На деревах і лугах видно «перетворення». Зимова мертвість перетворюється на нове життя.

Богородиця наголошує на особистому, тому що навернення потрібне мені, а не іншим. Ми часто думаємо навпаки: що змінитися потрібно не мені, а іншим. Таке мислення заважає наверненню. І коли хтось не відчуває потреби навернення, він закривається від «Сонця», від Божої дії, а відтак і від приходу нового життя.

Уявімо, що природа не захоче «перетворення» навесні? Якби сказала «ні» зростаючому сонячному теплу? Чи не буває так, що при дотриманні умов кожна істота в природі розкривається навесні? А людина? І коли всі умови виконано?

Богородиця називає цілі навернення:

• а) щоб своїми життями молились і любили Бога понад усе.
• б) за всіх тих, які є в потребі.

Коли хтось навертається, коли змінюється його життя, змінюється також його підхід до Бога і людини. Він більше не зосереджений лише на собі, своїх турботах і задоволеннях, але набагато більше думає про Бога та людей у ​​потребі. Бог стає для нього настільки важливим, що приділяє йому більше часу та уваги, ніж раніше. Він не тільки починає і закінчує свій день молитвою, але його молитва стає глибшою, він молиться серцем. Він уже не читає і не слухає Боже слово як щось, що його не стосується, а впізнає себе в ньому, як у дзеркалі. Його око більш уважне до людей, які потребують допомоги, а серце більш відкрите і готове їм допомогти. З поверхневого і байдужого віруючого він стає активним і заангажованим.

2. «Дітоньки, будьте Моїми руками миру й молитви, будьте любов’ю для всіх, хто не любить, не молиться і не хоче миру».

Коли в житті віруючої людини відбувається навернення, змінюється її менталітет, спосіб мислення. Навернення стає помітним уже в її молитві. Така людина вже не молиться тільки за себе і свої потреби. Вона не просто читає послання Пресвятої Богородиці та відкладає їх убік, але слухає Її серце, Її потреби та бажання з Її слів. Наприклад, це послання натякає на крик Матері, щоб разом з Нею єднатися у боротьбі за спасіння світу. Тому віруюча особа піклується про те, щоб допомогти здійснити плани Богородиці. Вона знає, що не може змінити весь світ, але, як і Марія, вірить, що для Бога немає нічого неможливого. Вона вважає себе співробітником Бога і Богородиці. Все, що вона робить, вона не робить сама, силою власної волі, але все більше дозволяє Богові та Богородиці діяти через неї. Так і стає «руками Богородиці».

Одного разу журналіст спробував спровокувати Матір Терезу: «Мати Терезо, вам вже сімдесят років. Коли ви помрете, світ буде виглядати так само, як і до вас. Після всіх ваших зусиль, що змінилося у світі?» З великим нетерпінням і з переможною посмішкою вона відповіла: «Знаєте, я ніколи не хотіла змінити світ. Я просто намагалася бути краплею чистої води, в якій відбивається Божа любов. Вам це здається дрібницею?» Як часто бувало, в кімнаті запала тиша. Ніхто не наважувався нічого сказати.

Мати Тереза ​​знову звернулася до журналіста і сказала: «Чому б і вам не спробувати бути краплею чистої води? Тоді нас було б двоє. Ви одружені?» «Так». — Скажіть це і своїй дружині. Тоді нас буде троє. У вас є діти?» — «Так, троє». — «Скажіть це й своїм дітям. Тоді нас буде шестеро.»

Скільки сьогодні християн не наслідують Богородицю та Мати Терезу, а надихаються людьми, яких переміг дух цього світу? І цей дух, особливо індивідуалізм і егоїзм, заповзає в їх життя, тому вони кажуть: «Що мені до інших? У мене є своє життя. Інші мене не цікавлять. Їхні проблеми та турботи належать лише їм». Скількох християн спокусив і переміг цей дух? Скільки людей зачинилися у своїх квартирах, не бажаючи мати нічого спільного з іншими, і стали знаряддям егоїзму? У скількох панує «зима», холодність до інших?

Варто подумати про своє здоров’я, але скільки людей приділяють час і гроші тільки своєму здоров’ю і ретельно піклуються про своє тіло? Треба мати мир у собі та своїй родині, але скільки людей піклуються лише про власний спокій? Потрібно піклуватися про свою сім’ю, працювати і заробляти гроші, але скільки людей дбають тільки про те, щоби лише вони мали?

Богородиця хоче захистити нас від цього духу, який повністю суперечить Ісусовому, тому закликає нас поводитися по іншому: до віддання любові іншим людям. Віруюча людина, якою керує ця любов, не є байдужа, їй не все рівно до того, як живуть інші, але вона думає про них, піклується про них і намагається щось для них зробити. Вона не дивиться на те, чому інші не долучаються, а проявляє ініціативу. Таким чином вона стає руками миру та молитви Богородиці.

Богородиця вчить нас, що ми можемо любити інших, просто молячись за них. Коли віруючий молиться за тих, хто не любить, не молиться і не бажає миру, він уже виявляє до них любов. Звичайно, це початок любові. Молитва повинна спонукати його до вчинків.

Виникає запитання: за ким я йду? Хто є для мене взірець і критерій моєї поведінки? Чи я піду за людьми, яких переміг дух цього світу і дозволю себе заразити їхньому егоїзму, чи піду за Пресвятою Богородицею і стану Її руками миру і молитви, Її любов’ю до людей? Чи буду я жити лише для себе, для своїх короткочасних задоволень, турбуючись лише про своє здоров’я і тіло, лише про свій спокій і гроші, чи не пропущу цю мить благодаті, яку мені дає Богородиця, і не допоможу Матері, яка тихо, але сильно волає про нашу допомогу?

Весна, яка є попереду, несе нам прекрасні послання. Якби ми тільки могли їх прочитати…