«Дорогі діти! У цей благодатний час закликаю вас слідувати за Мною. Моліться за тих, хто не молиться та не хоче миру й радості, які лише Всевишній може дати. Нехай ваші душі будуть поєднані в радості очікування, а серце буде сповнене миром. Ви будете впевнені, дітоньки, що все буде добре й що Бог усе благословить, бо добро, яке ви даєте, повернеться вам, і ваше серце охопить радість, адже ви з Богом і в Бозі. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик». (Із Церковним погодженням)

Пресвята Діва Марія ходить з нами і в цей благодатний час, в Адвенті, і заохочує нас молитися, щоб ми могли наполегливо чекати на мир і радість, які нам може і хоче дати лише Бог.

Час Адвенту позначений очікуванням. Ми живемо в час, коли людина більше не може чекати. Всі хочуть зараз і негайно. Ніщо не є достатньо швидким для нас. Ми схожі на дітей, які хотіли б потянгути посаджену рослину, щоб вона швидше росла. Перед початком Адвенту багато місць і торгових центрів вже підготовлені та прикрашені до святкування Різдва. Гілберт Кеіс Честертон, англійський письменник, одного разу написав: «Немає звички небезпечнішої чи огиднішої, ніж святкувати Різдво, перш ніж воно настане».

Народ Ізраїлю століттями чекав на Месію – Христа, і християни також чекають на свято народження Христа. Ми забули красу очікування.

Уявімо собі, що ми чекаємо Різдва так, як це було в давнину: у скромності, зреченні, пості, у приготуванні дому та підготовці до святкування Різдва, у світанкових службах та вечірніх молитвах. А потім, у Святвечір, раптом запалюються вогні, ялинку прикрашають, церковні дзвони дзвонять і грає різдвяна колядка. О, це подія!

Краса не лише у святкуванні. Очікування має свою особливу красу, воно посилює наше прагнення, змушує нас з нетерпінням чекати того, що має статися. Чим менше ми здатні чекати, тим менше ми радіємо тому, чого досягаємо. Тому в цей Адвент буде корисно зупинитися та зробити паузу, подивитися в очі членам власної родини, зустріти інших людей з розумінням, знайти час і для молитви і для духовного в нас.

Таким чином, радість Різдва наповнить наші серця справжньою радістю. Зупинитися та застановитися. Чекати. У цьому секрет глибокого миру та радості.

Важливо запитати себе, чого ми чекаємо? Чого прагне моє серце? Чого ми всі разом чекаємо, чи взагалі чекаємо чогось? Поки людина чогось чекає, вона на щось сподівається.

Натхненні закликами та посланнями Богородиці, пробудімо в собі найглибше прагнення миру та радості, щоб ми могли відчути мир, який наповнює наше серце.

Молитва

Діво Маріє, ти була незначною слугою Господньою, яка пережила великі діла, які Господь зробив для Тебе. Ти досвідчила, що для Бога немає нічого неможливого. Ти хочеш, щоб ми досвідчили, що Бог є всемогутній, тому й закликаєш нас слідувати за Тобою. У Твоєму серці було велике очікування Спасителя, і з палкою вірою та надією Ти чекала моменту народження Ісуса – Месії та Спасителя. У Твоєму серці та лоні Бог приготував гідне місце для пришестя Свого Сина. Молися за нас, щоб і ми могли пережити цей час Адвенту та наше життя з глибоким очікуванням, пильно молячись, щоб Бог міг чинити Свої діла в нас і через нас. Амінь.