Скільки разів мої груди зітхнуть, скільки разів моє серце стукне, скільки разів моя кров запульсує у моєму організмі, стільки тисяч разів прагну поклонитися Твоєму милосердю, о Пресвята Трійце.
Я прагну перетворитися в Твоє милосердя і бути Твоїм живим відбитком, о Господи, хай ця найбільша ознака Бога, тобто незглибиме Його милосердя, перейде через моє серце і душу до ближніх.
Допоможи мені, Господи, щоб мої очі були милосердними, щоб я ніколи не підозрювала і не судила за зовнішнім виглядом, а бачила в душах ближніх прекрасне і приходила їм на допомогу.
Допоможи мені, щоб мій слух був милосердним, щоб я була чуйною до потреб ближніх, щоб мої вуха не були байдужими до болю і стогонів ближніх.
Допоможи мені, Господи, щоб мій язик був милосердним, щоб я ніколи не говорила про ближніх погано, а для кожного знаходила слово втіхи і пробачення.
Допоможи мені, Господи, щоб мої руки були милосердними і повними добрих вчинків, щоб я уміла чинити тільки добро ближньому, брати на себе важчу, мозольнішу працю.
Допоможи мені – аби мої ноги були милосердними, щоб я завжди поспішала на допомогу ближнім, забуваючи про власну втому. Мій справжній відпочинок – це служіння ближнім.
Допоможи мені, Господи, щоб моє серце було милосердним, щоб я співчувала усім стражданням ближніх. Нікому не відмовлю у співчутті, буду щиро спілкуватись навіть з тими, про кого знаю, що зловживатимуть моєю добротою, а сама зачинюся в Наймилосерднішому Серці Ісуса. Про власні страждання буду мовчати. Хай Твоє милосердя спочине у мені, мій Господи.
Сам наказуєш мені вправлятися в трьох ступенях милосердя; перше: милосердний вчинок – будь-якого плану; друге: милосердне слово – якщо не зможу дією, то словом; третє: молитва. Якщо не зможу допомогти дією ні словом милосердя, то завжди зможу молитвою. Молитвою досягну навіть туди, куди не можу дійти фізично.
О мій Ісусе, переміни мене в Себе, бо Ти можеш все.

(Молитва св. Фаустини

Ковальської, Щоденник, 163)