Катехеза, о. Данко Перутіна, Меджугор’є, 06.06.2020

Від самого початку Своїх об’явлень Богородиця закликала парафіян і весь світ до сімейної молитви, до молитви Розарію й до читання Біблії. І можна сміливо сказати, що найчастіше послання в Меджуґор’ї – це заклик до молитви.

Учні, бачачи те, як Ісус молиться, просили Його: «Господи! Навчи нас молитися». Й Ісус навчив їх молитви «Отче наш». Ісус молився невпинно. Він молився в усі найважливіші моменти Свого життя: перед тим, як обрати апостолів, перед початком Своєї публічної діяльності, Він молився перед тим, як проповідувати, Він молився на Хресті, молився й у  Гетсиманському саду… Ісус був «живою» молитвою. Тому Він є для нас прикладом молитви.

Нам важливо усвідомити, що ключовим у молитві є Божа любов. Божа любов спонукає нас звертатися до Нього з відкритим серцем. Проте молитися можливо різними способами. Одна з найбільш лаконічних притч, які Ісус говорив Своїм учням і Своїм слухачам, – це притча про митаря і фарисея. У притчі говориться про те, як ці двоє увійшли в храм. Фарисей іде впевнено й увіходить прямо до храму. Уже сам його силует указує на його внутрішнє розташування. Він дякує Богові, молиться до Нього, проте в цьому виражається його самовихваляння. Він згадує, як постить щовівторка й щочетверга, тому що в іудеїв практикували піст у вівторки та четверги. А Богородиця просить від нас постити щосереди та щоп’ятниці. І можна стверджувати, що завдяки об’явленням Богородиці в Меджуґор’ї в усьому світі знову «прокинувся» піст. Для чого – піст? Для того, щоб ми почали більше цінувати Ісуса в Євхаристії, а також відреклися від різних речей: матеріальних, наприклад, їжі, пиття, але також і таких, як плітки, брехня, гнів, лайка й усіляких гріхів, і приготували себе для того, щоб Бог міг діяти в нас.

Цей фарисей хвалить себе й показує пальцем на митаря, який був грішником і якого народ ненавидів, який від сорому за свої гріхи не сміє увійти до храму, але схиляється перед входом, кажучи: «Боже, змилуйся наді мною, грішним! Я усвідомлюю, що я наробив»

Ісус запитує Своїх учнів: хто з цих двох пішов із храму виправданим? Чия молитва була почута? Почута була молитва цього митаря, який, якщо дивитися об’єктивно, був більшим грішником, ніж фарисей, однак позиція фарисея була хизуванням.

Тому й для нашої молитви корисно усвідомити, що не так важливо, скільки ми молимося, але – як ми молимося. Перше, що важливо для молитви, – це час. Подарувати Богові найважливіше – час нашого дня: ранок і вечір. Тому Церква закликає нас до молитви утрені та вечірні. Незважаючи на це, через роботу, суєту, мас-медіа, телебачення, різні речі, які ми любимо, ми перевантажені й даруємо Богові «крихти» свого часу. Велика частина віруючих уранці лише здійснює хресне знамення, коротко помолиться ввечері й лягає спати, а спати не може, бо вони втомлені. Тому для того, щоб встановити розпорядок молитви, необхідно вибрати для себе час і певне місце для молитви.

Одна людина, бажаючи навчитися молитися, спочатку прочитала всі книги Томи Аквінського, потім усі свої молитовники, потім запозичила молитовник від своєї бабусі й інших літніх жінок – перечитала їх усіх, але все ще ніяк не могла навчитися молитися. Зустрівши одного благочестивого монаха, вона поділилася з ним своєю проблемою, і цей монах сказав їй: «Ти ніколи не навчишся молитися таким чином, тому що молитися вчаться молячись. Так само як плавати ми вчимося, плаваючи. Хтось може знати все про плавання: способи, стилі й види плавання, може бути фахівцем у цій сфері, але якщо він ніколи не стрибнув у море, басейн або річку, то ніколи сам так і не навчиться плавати».

Подібно і з молитвою. Ми можемо знати, що про молитву говорила св. Тереза від Дитятка Ісуса, що говорить про молитву Другий Ватиканський собор, що говорила св. Тереза Авільська, св. Августин, св. Франциск і т. д. Але, якщо ми щодня не будемо ставати на коліна, не візьмемо Розарію в руки – не переживемо радості молитви.

Перша умова молитви – це Божа любов. Перш ніж почати молитися, важливо допомогти собі усвідомити це: Господи, цю молитву, якою б вона не була – маленькою, короткою або довгою, – я бажаю зробити з любові. Бо Ти єдиний віддав Своє життя за мене, Ти єдиний завжди чуєш мене, я хочу прийти до Тебе.

Мета молитви – це Царство Боже. Це найперша мета.

Існують і виправдання, щоб не молитися. Дехто каже: у мене немає часу; я б молився, але в мене немає часу для молитви, я цілий день зайнятий. Відповідь на це звучить так: у нас є час для всього, що ми любимо. Наприклад, хтось любить зустрічатися зі своїми друзями, випити разом кави, інший любить читати новини, хтось ще любить дивитися серіали, третій любить ходити на прогулянки … Є багато хобі. Для того, що ми любимо, у нас є час, дві-три-чотири години. А якщо ми любимо Ісуса, тоді нам слід було б знайти принаймні одну годину на день, щоб провести її поруч із Ним.

Інші кажуть так: я не вмію молитися; я б молився, якби вмів. Також і на це є відповідь: нам просто необхідно почати молитися, і потім, за натхненням Духа Святого, Бог буде відкривати нам шляхи та види молитви.

Дехто каже: краще робити добрі справи, ніж молитися. Не можуть ці добрі справи бути настільки корисні, як ті, що, образно висловлюючись, «оповиті» молитвою. Ми знаємо це старовинне правило: “ora et labora” – молися і працюй. Ми, безсумнівно, повинні бути відкриті для потреб інших і допомагати їм, але молитва повинна стати тим, чим насичуються всі клітинки нашого єства.

У Меджуґор’ї багато навчилися молитися. Я наведу короткий приклад. Одна жінка розповідає: «Я прибула в Меджуґор’є і, підійшовши до церкви, з лівого боку я побачила тисячі людей, що моляться. Їх могло бути десятки тисяч. Вони благочестиво й сокрушенно тримали розарій у руках. Тоді я запитала: божевільні ці люди – чи це я божевільна? Що тут відбувається?» Вона розповідає, що зазнала внутрішнього бажання теж стати на коліна й почати молитися. «З того моменту і до цього дня, – каже вона, – я не перестаю молитися Розарій».

Як дізнатися, чи добре ми молимося? «Ви пізнаєте їх по їхніх плодах». Якщо ми молимося швидко й після цієї молитви метушимося, гніваємось, навіть дратуємося, дивимося на годинник, тоді це було просто монологом, у якому розмовляли самі з собою. Тільки «відчитали» молитву, як, наприклад, ми робимо вправи для спини або виконуємо домашнє завдання в школі й т. д. Якщо ж із молитви виходимо мирними, радісними, нам шкода, що пора закінчити молитву, мир (це головна характеристика і знак, що в молитві був Дух Святий) – Сам Бог присутній в такій молитві.

Розмірковуючи про заклик Божої Матері до молитви, попросимо Господа, щоб Він зіслав на нас Духа Святого й пробудив у нас спрагу молитви та святості.

Нехай так буде. Амінь.

Print Friendly, PDF & Email

Попередня

Адорація Пресвятих Дарів, Меджугор’є, 06.06.2020

Наступна

Проповідь у Свято Пресвятої Трійці 07.06.2020