“Дорогі діти, хто б вам міг краще за мене говорити про любов і біль мого Сина. Я жила з Ним, терпіла з Ним. Проживаючи земне життя, я відчувала біль, тому що була матір’ю. Мій Син любив думки й діла Небесного Отця, істинного Бога. І, як мені говорив, прийшов, щоб вас відкупити. Я свій біль ховала любов’ю, але ви, діти мої, маєте багато питань. Не розумієте болю. Не розумієте, що через Божу любов маєте прийняти біль і зносити його. Його досвідчить кожна людська істота меншою чи більшою мірою. Але з миром в душі і в стані ласки існує надія. Це є мій Син, Бог, народжений від Бога. Його слова є зерном вічного життя. Посіяне в добрих душах, приносить багато плодів. Мій Син зносив біль, тому що взяв на Себе ваші гріхи. Тому ви, діти мої, апостоли моєї любові, ви, які терпите, знайте, що ваші болі стануть світлом і славою. Діти мої, допоки зносите біль, допоки терпите, небо входить у вас і ви всім навколо себе даєте трохи неба та багато надії. Дякую вам”.