Початок Богородичного послання пригадує нам Ісусові слова з книги Одкровення: «От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо Мною» (Одкр 3, 20). Боже стукання і Божа мова, спрямована до людських сердець, не припиняться аж до кінця світу. У наш час в особливий спосіб Бог стукає у наші двері і говорить до нас через Марію, Матір Свого Сина. Вона закликає нас до відкриття сердець Божій благодаті. Часто трапляється, що не знаємо як відкрити свої серця, ані не відаємо, чому наші серця закрилися. Причини замкненого серця можуть бути різноманітні. Найчастіші причини закритості – це страх, розчарування, скривдженість і гріх. Гріх бажає бути з людиною наодинці. Він відвертає людину від спільноти. Чим більше людина стає осамітненою, тим більше гріх її руйнує, а чим глибше людина впадає в гріх, тим страшнішою стає її самотність. Гріх бажає залишитись непомітним. Він боїться світла. «Бог є світло і в Ньому немає жодної темряви» – каже нам апостол Іван. Відкритися Божій любові означає вийти зі своєї самоти і дозволити Божому світлу ввійти в нашу тьму. Двері наших сердець відкриваються із середини. Ніколи Бог не бажає силоміць входити у наше єство. Він прагне, щоб ми Його прийняли у свободі.

…Відкритися Божій любові означає вийти зі своєї самоти

і дозволити Божому світлу ввійти в нашу тьму…

Апостоли після Ісусової смерті пережили розчарування. Незважаючи на те, що були разом в одній кімнаті, двері були закриті, як оповідає нам Євангеліє. Закриті двері – це образ замкненого серця. Перебуваючи в страху перед юдеями, закрили двері. Наперекір зачиненим дверям приходить Ісус. Він не розбиває двері, не входить насильно, але заходить навіть через замкнені двері. Ісус знає найглибше бажання людського серця. І навіть тоді, коли ми не маємо сили відкрити двері або боїмося, Ісус бажає прийти і подарувати нам нове життя силою Свого Воскресіння.

«Відкрийте ваші серця благодаті, яку Бог дає вам через мене» – просить нас Пречиста Діва Марія. Святий Людовік з Монтфорта в «Трактаті про досконале набоженство до Пресвятої Діви Марії» у натхненні говорить: «Бог, Святий Дух уділив Марії, Своїй вірній Обручниці, невимовні Свої дари, вибравши її за Посередницю усього, що має. Тому вона розділяє всі Його дари і благодаті кому хоче, скільки хоче і коли хоче, і жоден небесний дар не дається людям інакше, як тільки через руки Діви». Цього нас навчає Церква і Святіший Отець крізь усі віки. Це Богородиця підтверджує і в цьому посланні, заохочуючи нас до відкриття сердець їй, яку Бог нам дарує у цей час.

…Проблеми не вирішуються, якщо їх обминаємо або втікаємо від них.

Важливо ставити їх між собою і Богом, аби Він міг перемінити

всі наші життєві гіркоти у солодощі і повноту життя…

«Будьте молитвою і любов’ю для всіх, які далеко від Бога» – спонукає нас Богородиця. Можемо стати і бути молитвою і любов’ю для інших, якщо ми спершу самі це на собі відчули і цим живемо. Про св. Франциска Асизького говорять, що він не лише молився, але став молитвою. Молитва, любов і віра йдуть разом. Неможливо любити Бога і ближніх без молитви, якою живемо у своєму житті.

«Молитва – це сила людини, а слабкість Божа» – каже нам св. Августин. Це сила, яка змінює найперше нас самих, а тоді інших. Молитва є нашою Горою Преображення, Гетсиманським садом і світлицею Тайної Вечері, де можемо прийняти міць і силу Святого Духа. Молитва – це життя. В молитві переживаємо радісну прославу і подяку Богові, але також спокуси і напасті, щоб відмовитися від неї. Автентична молитва не є втіканням і сховком від життя і проблем, але пошуком сили, аби ми могли зустрітися з усіма життєвими труднощами.

Проблеми не вирішуються, якщо їх обминаємо або втікаємо від них. Важливо ставити їх між собою і Богом, аби Він міг перемінити всі наші життєві гіркоти у солодощі і повноту життя. Бог може в молитві всі перепони перетворити у засіб нашого спасіння і освячення. Потрібно шукати Господа, поки не знайдемо Його. З Богом немає даремних і не почутих молитов. Нехай Пресвята Діва Марія поведе нас дорогою молитви, яка з вірою очікує від Бога новизну життя.

Помолимося:

Пречиста Діво Маріє, прибігаю до тебе, Посередниці всіх Божих благодатей. До тебе, яку Отець Небесний дарував нам, аби нас і в цей час відвідала, покликала і заохотила до нового життя в Бозі. Дякуємо тобі, Мати Маріє, що не втомилась з нами. Дякуємо, що не покидаєш нас навіть тоді, коли ми покидаємо і змучуємося. Дякуємо тобі, що нас любиш і не перестаєш нас не лише кликати, але і молитися, щоб ми відкрили тобі наші серця. Ти найкраще знаєш, що лише Бог може здійснити наші найглибші бажання і потреби в любові, сприйнятті i новому житті в свободі від всього, що руйнує наше життя. Вимоли нам ласку, Діво Маріє, аби ми відкрили тобі двері наших сердець і відчули красу й радість життя на дорозі до святості. Амінь.