Зміст послань Божої Матері може здаватися на перший погляд майже одним і тим же. Однак материнське слово живить і спонукає нас завжди по-новому — як вода, одна і та ж протягом стількох століть і поколінь, знову й знову живить та підтримує життя цих поколінь. Цього Різдва Божа Матір, як і завжди, приходить до нас із Немовлям Ісусом — Царем миру — так само, як, за свідченням візіонерів, прийшла й у перший день явлінь. Вона дарує нам Ісуса та веде до Ісуса.

Згадаймо Її слова, якими Вона підбадьорювала нас протягом минулих років Своїх явлінь: «Дорогі діти, без молитви немає миру. Закликаю вас, щоб ви своїм миром помагали, щоб й інші бачили та почали шукати мир. Приношу вам мир. Я — ваша Матір і Цариця миру. Нехай мир запанує у всьому світі, який є немирний і тужить за миром. Віддалення від Бога — це плід неспокою у ваших серцях. Бог є самим миром, тому наблизьтесь до Нього через вашу особисту молитву, а тоді проживайте мир у вашому серці, а так мир із вашого серця потече, мов ріка, до цілого світу. Не можете, дітоньки, осягнути миру, якщо ви не в мирі з Ісусом. Немає миру, дітоньки, там, де не моляться, і немає любові там, де немає віри. Ісус є Царем миру, і тільки Він може дати вам мир, якого шукаєте».

За допомогою віри й молитви в нас є можливість увійти в оазис миру, слідувати словам Богородиці та пережити безпеку й мир серця. Мирне серце подібне до поверхні озера, у якому відображаються навколишній світ і твоє обличчя. Збаламутиш воду — і твоє лице стає погано видимим та спотвореним. Такою є й твоя повсякденність. Якщо ти здатний вдивитися в неї, то бачиш усе ясно й знаєш, куди треба йти. Але коли буває, що серце розбурхане невдачами, несправедливою критикою, болем, перевантаженням, працею, утомою, новими завданнями, неприємними зустрічами, важкими перешкодами або його розбурхує дратівливість, страх і тривога, твоя душа стає безоднею, з якої виходить усяке зло. Розбурхане серце є небезпекою, у якій можна втопити життя. Коли апостоли потрапили в бурю, вони просили Ісуса врятувати їх, бо хвилі накривали човен, у якім вони пливли. Ісус наказав морю та вітру — і настали тиша та мир.

Бути мирним означає вийти зі стану тривоги, але також і зі стану надмірної радості, вступити до своєї душі й вслухатися, чи вона голосить у пошуках світла Христового ранку. Що б ти не переживав на цьому світі, усе недовговічне. Радість, як і турбота, швидко закінчується. Здоров’я втрачається, а хворобу можна вилікувати. Мир серця настає тоді, коли дивишся крізь пелену неприємностей і нещасть, крізь пелену непомірних радощів і задоволень.

Тому віднайди у своїй повсякденності життя оазис миру, де будеш зустрічати Ісуса — Царя миру. Наша душа живе Божим словом, опираючись на безпечну Божу присутність. У молитві вона відпочиває. Зроби для себе щось хороше — подаруй собі та своїй душі моменти, у які щодня будеш зустрічати в молитві Ісуса — Царя миру, Єдиного, Хто може дати мир.

Молитва

Пресвята Діво Маріє, Царице миру, до Тебе кличу й прибігаю до Твого заступництва, тому що Ти — Матір миру, тому що даруєш нам Ісуса й ведеш нас до Нього. Ти, що пройшла нашими земними шляхами та пережила страждання, біль і страх, але у Своєму серці зберегла спокійну довіру до Господа. Випроси нам мужності віддати себе в руки і волю Божу, яка є нашим миром. Дякуємо Тобі, що не відступаєш від нас усупереч усім нашим відступам і втомі. Тобі довіряємо всі наші сім’ї, усі серця й усі народи, що живуть далеко від миру, який дарує Бог. Тобі доручаємо всі землі, де точиться війна, усіх, хто живе в непримиренні і носить у своєму серці сум’яття, непрощення й ненависть. Випроси нам усім благодаті примирення з Богом, один з одним і з самими собою. Амінь.

Фото: Радіостанція Мір Меджугорье