У посланні минулого місяця Богородиця закликала нас: «Моліться, поки молитва не стане для вас радістю і зустріччю зі Всевишнім». У цьому посланні Вона закликає нас до молитви за інших людей: за тих, хто переживає спокусу, за священиків і всіх, посвячених Богу.

Молитися можна про все, що знаходиться в згоді з Божою волею. Було б нерозумно просити Бога про те, з чим ми можемо впоратися й самі, без Його особливого втручання. Просити Його про те, щоб у нас вродила пшениця, а самим не зорати і не засіяти ниви, було б нерозумно й зухвало. Таких втручань Бог не робить, тому що дав нам здібності, обдарування та можливості, щоб ми робили те, що маємо зробити.

Ісус закликає нас до молитви, повної довіри. Той, хто молиться, — дитя, а Бог — Батько, Який на небесах. Ісус у дуже конкретний і живий спосіб наполягає на цьому синівському довір’ї, що має надихати наші прохання, пошуки, стукіт у двері або, краще сказати, у Боже серце. Однак  із ще більшою наполегливістю Він говорить про Божу вітцівську любов: якщо тут, на землі батьки, які злі, дарують своїм дітям “добрі дари”, що тоді можна сказати про Отця, Який на небесах і Який — вершина і джерело нескінченної любові?

Бувають різні види прохальної молитви, і проявляються вони в залежності від стану духу, у якому ми знаходимося, або ситуації, яка спонукає нас звернутися до Бога в молитві. Катехизм Католицької Церкви згадує такі її відтінки: просити, вимагати, наполегливо прагнути, волати, навіть “у молитві боротися”, як пише апостол Павло в Посланні до римлян: «Благаю ж вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов’ю Духа, помагайте мені в молитвах за мене до Бога…» (Рим. 15:30). Павло часто просить вірних молитися про нього. У Старому Завіті в нас є приклади, у яких молитва розуміється як свого роду боротьба з Богом. Таким чином, Авраам заступається перед Богом за Содом (Бут. 18:17); або Яків воює з Богом; у Євангелії від Луки в притчі про молитву також ідеться про необхідність наполегливості, витривалості.

Богородиця закликає нас до молитви заступництва. У Євангелії ми маємо приклад заступницької молитви римського сотника за свого слугу. Слова, у яких він висловлює глибоку віру в Ісуса, ми також часто повторюємо у Святій Літургії: «Господи, я недостойний, щоб Ти увійшов під стріху мою … Та промов тільки слово — і одужає душа моя». Ісус чує молитву сотника на основі його глибокої віри. Нічого не говориться про духовний стан слуги або про його віру. Віри римського сотника було достатньо, щоб Господь почув його прохання.

Молитва заступництва — це молитва прохання. Ісус — єдиний Заступник перед Отцем за всіх людей, особливо грішних. Заступатися, молитися за когось другого може серце, яке знаходиться в згоді з Божою любов’ю. Тільки любов до когось може спонукати нас до щирої та гарячої молитви, яка досягне до Божого серця.

Молитва

Пресвята Діво Маріє, Ти — Матір, Яка невпинно заступається за нас перед Своїм Сином. На весіллі в Кані Галілейській Ти перша помітила, чого бракує гостям. Ти й сьогодні бачиш усе, чого не вистачає нам, щоб наше життя було в згоді з Божою волею. Дякуємо Тобі, Маріє, що й сьогодні Ти не перестаєш молитися за нас, але приходиш, щоб духовно пробудити нас. Твоєму могутньому заступництву доручаємо ми всіх, хто знаходиться в спокусах, всіх, хто обтяжений хрестом страждання, а також тих, хто став байдужим і перестав боротися на шляху навернення.

Особливо доручаємо Тобі тих, хто особливо присвятив себе Господу. Нехай життя посвячених стане знаком надії для цього світу, який заблукав без Бога. Амінь.

(О. Любо Куртовіч, OFM)