У чині Меси в кількох місцях згадуються різні біблійні імена. Серед них особливо виділимо два: Авеля та Ісаака. Вони своєю жертвою обидва, кожен по-різному, стали пророчими об’явленнями, у яких виявилася передвіщена жертва Христа.

Авель став символом невинної жертви, що загинула від братньої злочинної руки. Його брат Каїн не зміг через заздрість прийняти того факту, що жертва Авеля була більш угодна [Богу], – а такою вона виявилася тому, що Авель був готовий принести в жертву найкраще з того, що мав, тоді як Каїн не був на це здатний. У цій події неважко дізнатися про Христа, що віддає себе, — найкращий дар, який міг дарувати нам Отець. Виникає заздрість, яка вбиває Ісуса, Сина Божого, проте Отець приймає Його жертву й рятує світ.

Книга Буття (4:1-8) говорить:

«Адам спізнав Єву, свою жінку: вона зачала й породила Каїна та й сказала: “Я придбала людину з Господньої ласки”. Потім вродила також брата його Авеля. Авель був вівчар, а Каїн порав землю. По якомусь часі Каїн приніс Господеві жертву з плодів ріллі. Та й Авель приніс жертву — з первістків свого дрібного скоту, і то з найгладкіших. І споглянув Господь на Авеля і на його жертву, на Каїна ж і на його жертву не споглянув. Розсердився Каїн вельми і похмурнів. І сказав Господь до Каїна: “Чого ти розсердився? Чому похмурнів? Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні — гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати”. І сказав Каїн до Авеля, свого брата: “Ходімо-но в поле”. І коли вони були в полі, Каїн напав на Авеля, свого брата, й убив його».

Ісаак – син Авраамів, а Авраам – праотець віри, що у випробуванні залишився вірним Богові. У певний момент від нього знадобилося принести в жертву свого сина Ісаака, у якому йому було обіцяно потомство. Він бере сина і йде до кінця. І в момент, коли здавалося, що вже все втрачено, послух Авраама був винагороджений: замість сина для жертви йому був даний дар звичайний.

Тут також неважко, але важливо пізнавати зміст жертви Христової та обставини, у яких виявляється любов Отця до нас і послух Ісуса до Отця аж до віддання власного життя.

Книга Буття (22:1-14) каже:

«Після того Бог випробував Авраама. Отож сказав до нього: “Аврааме!” Той же відповів: “Я тут!” Бог сказав: “Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення на одній з гір, що її я тобі вкажу”. Встав Авраам рано-вранці, осідлав свого осла, взяв із собою двох слуг та Ісаака, сина свого, наколов дров на всепалення і пішов на місце, що призначив йому Бог. На третій день підвів Авраам свої очі й, побачивши здалека те місце, сказав своїм слугам: “Побудьте тут з ослом, а я з хлоп’ям підемо аж он туди та, поклонившись Богові, повернемося до вас”. Тож узяв Авраам дрова всепалення та й поклав на Ісаака, сина свого; сам же взяв у руки вогонь і ніж, і пішли вони обидва вкупі. Тоді Ісаак заговорив до Авраама, батька свого, кажучи: “Батьку!” — А той: “Що тобі, сину?” — “Ось”, — каже він, —вогонь і дрова; а де ягня на всепалення?” Авраам же: “Бог подбає собі ягня на всепалення, сину.” І йшли вони обидва разом. Як же прийшли на місце, про яке сказав йому Бог, то спорудив Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши Ісаака, сина свого, поклав його на жертовник, зверху на дровах. Тоді простягнув Авраам свою руку й узяв ножа, щоб принести в жертву сина свого. Та ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: “Аврааме, Аврааме!” Той відповів: “Я тут!” І сказав (Бог): “Не простягай руки твоєї на хлопця, не чини йому нічого! Тепер бо знаю, що ти боїшся Бога, що ти не пощадив свого сина, свого єдиного, для мене”. Коли Авраам підвів очі свої й дивиться — аж ось позаду (нього) баран, заплутаний у кущах рогами. Пішов Авраам, узяв того барана і приніс його у всепалення замість свого сина. І назвав Авраам те місце “Господь явився”, як то й по сьогодні кажуть: “На горі, де Господь явився”.