1. ДОСВІД ПОСТУ
2.2 Свідчення (продовження….)
– Чи ти говорила про зміни у ставленні до інших?

Багато всього змінилося. Неможливо все описати словами. Радо би поділилася радістю й досвідом Бога з усіма, не дивлячись на те, що про мене подумають. Та коли я говорю, відчуваю певний ризик, але не боюся. З досвіду любові до ближніх я передусім пізнала власні слабкості. Все стає явним. Коли бачу в собі певну слабкість, яку критикувала в іншому, тоді мені легше простити й далі любити ту людину. Тому не можу судити інших і розумію кожну слабкість. Усе це благодаті, які отримуєш через піст.

– У наш час у спільнотах не постять. Як твоя спільнота сприйняла твій піст?

На початку були труднощі й опір, і це через те, що думали, буцімто через піст мені щось станеться, що захворію, та я мала сили зостатися на своєму шляху, вірна Богородиці. Я впевнена, що то була Божа воля і що Богородиця не вимагала б чогось неможливого. Але треба бути розважливим. Треба пити багато рідини. Мій досвід підтверджує, що я якось захищена і що піст узагалі не є небезпечним. За час посту в тілі з’являється якась легкість, я можу більше молитися і працювати, стаю витривалою. Відданістю Богові у дні посту долаю все. День посту завжди є для мене днем молитви й поклоніння, це стало для мене життям. Коли не пощу, відчуваю важкість тіла, не можу йти далі, втомлююся.

– Ти відкрила для себе хліб, а чи був якийсь досвід із водою?

Насправді дуже довго я ставила акцент на хлібові і дедалі глибше розуміла, чому саме хліб. Пізніше я почала розважати над водою, особливо на свято Хрещення Господнього. Я відчула глибоке бажання бути християнкою і ввійти у глибину християнства, споглядаючи те, як жили перші християни: які вони були сильні у вірі і що вони всі витримали за те, що дивились на Ісуса. І я почала вчитися від них. Мені даровано, і це завжди повторюється, що коли в час посту п’ю воду, бачу перед собою Хрещення Господнє й воду, якою Він хрестився. Ця вода посвячена. І щоразу, коли п’ю воду, в мені звучить молитва з псалму: «Найпаче обмий мене з беззаконня мого і від гріха мого очисти мене». Цей досвід поглиблюється з хлібом, і щоразу, коли розламую хліб, в моєму серці звучать слова: «Мій Бог є хліб, що ламається і дарується». Отак дні посту стають безперервною молитвою!

Незабутнім є досвід, коли відчула як щось особливе ту краплю води, яку священик вливає у чашу, змішуючи з вином. Ця крапля є для мене викликом і закликом, щоб, як вона, я стала малою та чистою. Відтоді ще більше прагну очищення й чистоти, а серце моє повторює: «Обмий мене, очисти, окропи мене..!»

– Що б ви хотіли порадити  монашеству?

– Просто щоб ми були християнами, аби за нами можна було пізнати, що ми християни. Всі потребуємо чистоти — весь народ, — щоб ми очистилися від богохульства, від наркотиків, від суперечок і сварок, від взаємного осудження. З такою поведінкою ніхто не може розпізнати іншого як християнина. Моїм бажанням є, щоб ми оживили піст і досвідчили Бога. Це можливо. Бог бажає постійно нас очищувати, і ми можемо жити як перші християни. Ми, посвячені, маємо бути в посвяченому народі знаком любові та миру, й так можемо ще краще служити народові на Божу славу. Постімо й молімося, аби не ввійти у спокусу жити лише для себе, але для інших. Я обіцяю всім включити їх у мій піст і молитви, і я надіюся, що наш Господь зробить так, що ми були здатні свідчити про його євхаристійну любов і ширити мир.