Єлена Василь розповідає ось що:

За кілька днів до Різдва в Читлуку показували фільм «Бен-Гур». Казали, що це хороший фільм, який показує життя та страждання Ісуса. (Слід зазначити, що через безбожний уряд релігійні фільми не показували в нашій країні ні по телебаченню, ні в кінотеатрах, тому це була особлива подія.) Фільм починався о 19:00. Ми з Маріяною щовечора ходили до церкви, бо нам так сказала Богородиця. А зустріч з Богородицею була після меси. Тому я не могла піти дивитися фільм. Мені було сумно. Богородиця сказала мені потім: «Не сумуй. На Різдво Я покажу тобі, як народився Ісус!» (на Різдво з’явився Ангел, як і в попередні роки.)

Ось як це сталося:

«Я побачила ангела. Потім він зник, і я опинилася в темряві. У цій темряві я побачила Святого Йосипа. Він щось тримав у руках. На тому місці було трохи трави, кілька каменів і уздовж дороги кілька будинків. Богородиця була на віслюку. Вони подорожували. Виглядало, що вона плаче. Але вона не плакала. Вона була сумна. Вона сказала: «Я була б рада, якби хтось прийняв нас на ніч, бо я втомилася». Йосип сказав: «Тут є будинки. Я попрошу». Вони стукали у двері. Люди відчиняли двері. Коли вони бачили Йосипа та Марію, зачиняли їх перед ними. Це повторилося два чи три рази. Коли вони прямували до інших будинків, світло почало зникати. І вони сумно продовжували подорож. Йосип сказав: «Ось тут є старий будинок. Ніхто в ньому не спить. Він, мабуть, покинутий». І вони зайшли всередину.

Там був осел. Вони прив’язали свого осла до ясел. Йосип набрав дров і розвів вогонь. Він також поклав солому на вогонь, яка одразу ж розгорілася. Марію більше зігрівав осел, ніж вогонь. Вона була дуже сумна і плакала. Йосип намагався підтримувати вогонь. Раптом я побачила Ісуса перед Марією. Він посміхався, як однорічна дитина. Він був радісний. І здавалося, ніби він розмовляв. Він махав руками. Йосип прийшов до Марії, і Марія сказала: «Йосипе, день радості наближається, але було б краще, якби ми помолилися, бо є багато людей, які не дозволяють Ісусу народитися». І вони молилися.

Раптом я побачила маленьку хатину і нічого більше. Вона була лише злегка освітлена. Потім раптом вона була повністю у світлі, як посеред дня. А на небі були зірки. І ось я бачу двох ангелів над стайнею. Вони несли велике полотно, а на ньому було написано: «Прославляємо Тебе, Господи!» Над ними був великий хор ангелів. Вони співали та славили Бога. Потім я побачила пастухів. Вони були втомлені. Деякі вже спали. Деякі ходили. З ними були вівці та ягнята. Ангел приєднався до них і сказав: «Пастухи, почуйте добру новину: Бог народився! Ви знайдете Його в яслах у стайні. Знайте, що я кажу вам правду!»

Стайня була сповнена світла. За мить до них приєднався великий хор ангелів, і вони співали. Потім між пастухами виникла дискусія. Дехто хотів піти до стайні, а інші не хотіли. Одна група сказала: «Можливо, це правда. Ходімо й подивимося, що сталося». Інші все ще не були певні. Вони розмірковували, чи йти чи ні. Потім пішли ті, хто хотів, а з ними й один, хто не був певний. Він сказав: «Як я можу залишити своє маленьке ягня? Вовк може прийти і з’їсти його. Я не можу його залишити!» І він взяв його на плечі та пішов з іншими. Це була довга подорож. Дехто почав змінювати думку і казав: «Це довга подорож, і, можливо, Він не народився». Інші сказали: «Ми йдемо. Неважливо, що відбувається».

Поки вони подорожували, вони раптом побачили маленький будиночок, освітлений, ніби вдень. Ангела не було. Один пастух вигукнув: «Так, це тут. Ми знайшли Його!» І вони зайшли всередину. Від Ісуса виходило світло. Він простягнув до них руки і посміхнувся. Він подивився на них. Вони віддали Ісусу своїх ягнят, посадивши їх навколо ясел. Вони були радісні.

Тоді Марія сказала: «Пастухи! Я знаю: до вас дійшла добра новина, що народився Спаситель. Було б добре, якби ми помолилися, бо у світі є ті, хто не дозволяє Ісусу народитися у світі…»

І вони довго молилися. Марія виглядала так, ніби плакала, але була радісна. (Одного разу у видінні я відчула, що вона прощає, плачучи.) Потім пастухи пішли. Вони були радісні. Вони співали пісні подяки Богові. Я бачила, як вони поверталися до своїх отар. А ангели були на небесах.

Раптом я побачила великий будинок. Перед ним стояв високий чоловік і кілька царів. Як сказано в Біблії, вони несли золото. Три царі запитали: «Де міг народитися Ісус? Де міг народитися новий цар світу? Ми бачили його зірку. Нам було об’явлено, що новий цар світу народився десь тут, у цій країні». Високий чоловік був здивований і подумав: як міг народитися цар світу, коли я тут цар? Після цього він покликав кількох людей і сказав їм знайти і подивитися, де, як вважається, може народитися цар світу. Вони кудись віддалилися, а чоловік залишився з царями. Коли вони повернулися, то сказали, що, як вважається, цар світу міг народитися в стайні у Віфлеємі. Пророк каже: «Ти, Віфлеєме, земле Юди, не є найменший серед міст». Щось написано, як у пісні про Віфлеєм.

Тоді царі вирушили до Віфлеєму. Раптом перед ними з’явилася велика зірка. Зірка вела їх. Вони були в роздумах і не розмовляли один з одним. Раптом вони побачили світло і дивилися на нього, як і пастухи. Один з них сказав: «Звісно, ​​Він є тут!» Потім вони увійшли до стайні. Марія сказала: «Ваші дари є великі, але потрібно молитися за всіх тих, хто не хоче дозволити Ісусу народитися». І вони довго молилися. Ісус посміхався. Здавалося, ніби Він молився разом з ними. Він був сповнений співчуття, коли вони молилися. Я не бачила, що сталося далі. Я бачила лише царів у стайні. Ніби вони спали.

Потім раптом я побачила над ними ангела, який сказав: «Ідіть іншим шляхом, коли будете повертатися, бо цар не хоче прийти поклонитися немовляті Ісусу, а хоче вбити немовля». І вони пішли іншим шляхом. Потім все зникло.»

(Єлена наголошує, що вона бачила все це насправді, так само, як бачить і досвідчує Богородицю.)