Замість епілогу

Цю книжечку я написав під час війни. Коли чув кожного дня про ненависть, про дух помсти, про зруйнування, вбивство, полонення…, інколи майже втрачав мужність і охоту. Нелегко писати про любов, коли бачиш ненависть у дії. А ще важче у такий час жити в любові. Тому вирішив щодня молитися за себе і за всіх людей, щоб ми були гідні прийняти любов і здатні поширювати її далі.

Роздумуючи і пишучи ці рядки, був я водночас і сумний, і радісний. З дня на день усвідомлював, що ми всі, без винятку, перебуваємо далеко від любові, тому такі неспокійні, нещасливі, знищені. Це мені завдавало смутку і далі завдає. Попри це у мені виникала радість, бо щораз більше відчував і відчуваю, що насправді можливо рушити дорогою любові й миру, незважаючи ні на що.
Адже це воля Божа для нас, а Він нам пропонує допомогу. Тому я вирішив, що кожного дня шукатиму цієї допомоги і намагатимусь перейти наші межі любові, щоб таким чином визволити любов з людських оков. Богові все можливе у нашому житті.

Зараз ще більше вдячний Марії, Матері любові, за те, що так довго залишалася з нами. А одна з причин цього – навчити нас любити. Отже, тому закликаю всіх людей, в ім’я Матері любові, відкритися без жодного страху її материнській любові, яка нас збереже у мирі, і таким чином одного дня нам буде дарований вічний мир у Бозі любові.

Меджугор’є, травень 1992 року

Молитва про любов

         О, Боже, Отче, я вірю у Твою вічну, безмежну любов. Ти є сама Любов. Твій Син Ісус Христос є Твоїм Словом любові, а Твій Святий Дух є зв’язком любові між вами. Я вірю, що Ти все створив з любові і з любов’ю усім мудро керуєш. Вірю, що Твоя любов не припинилась навіть тоді, коли людина – Твоє створіння, яке любиш – через гріх повернулась до Тебе плечима і відкинула Твою любов.

           Вірю, що Ти з любові послав пророків, які закликали народ до навернення. Вірю, що вкінці послав Свого Сина, аби Він врятував світ Своєю любов’ю і показав Твою батьківську любов до всіх, особливо до грішників. Вірю, що Ти, Отче, любиш кожну людину, адже ми всі є Твоїми дітьми. Ти не знаєш меж, але всіх безконечно любиш. Вірю, що Ти любиш усі створіння, а Твоя любов усьому надає змісту і сили життя. Вірю, що Ти любиш Церкву, адже вона є тілом Твого Сина. Вірю, що Ти любиш мене по-особливому, а моє життя є даром Твоєї любові. Вірю, що Ти мене любив ще перед тим, як я народився, а тому, що Ти мене любив, я зміг народитися. Вірю, що Ти у моєму Хрещенні показав мені Свою особливу любов і прийняв мене до спільноти Церкви. Вірю, що Ти мене любиш навіть тоді, коли згрішу, і з любов’ю прощаєш мені мої гріхи. Вірю у Твою любов і тоді, коли знаю, що недостойний. Вірю, що любиш і тих, які в цю хвилину не можуть любити. Вірю, що Твоя любов є найпереконливіша обіцянка, що і я осягну вічне життя і з Тобою буду жити, перебуваючи у Твоїй безмежній любові. Вірю, що у Своєму Царстві Ти збереш Своєю любов’ю багатьох Твоїх дітей. Вірю, що Ти мене зараз вислухаєш, адже хочу Тебе просити про любов. Вірю, що вислухаєш мене, адже хочу Тебе просити разом з Марією, Матір’ю любові, адже вона була цілковито відкрита на Твою любов. Маріє, Мамо, молися зі мною і молися за мене, як і за всіх своїх дітей, яких ти у стражданні і любові народила під хрестом. Вислухай мене, Боже, який любиш мене і живеш і царюєш на всі віки віків. Амінь.