В школі любові (Славко Барбаріч, OFM)

Нехай ваше серце буде джерелом любові

«Дорогі діти, і цього разу я знову запрошую вас до молитви. Моліться, щоб зрозуміти, що Бог бажає сказати вам через мою присутність і послання, які вам даю. Я хочу ще більше наблизити вас до Ісуса та Його зраненого серця, щоб Ви могли усвідомити безмежну любов, яку  дарував за кожного з вас. Тому, дорогі діти, моліться, щоб із ваших сердець потекло джерело любові на кожну людину – і на тих, хто ненавидить і зневажають вас. Так зможете Ісусовою  Любов’ю перемогти всі біди в цьому печальному світі, який є без надії для тих, хто не знає Ісуса. Дякую за ваші жертви і молитви. Моліться, щоб я могла допомогти вам. Потрібні мені ваші молитви. Дякую вам, що відповіли на мій заклик!»

(25 листопада 1991)

Хрест Христа – це знак великої Божої любові до нас. Його зранене серце в особливий спосіб є вираженням, знаком, знаменням тієї страждаючої любові. Існують страждання і хвилини терпіння, в яких людина не може сприймати жодні розради, але важливою для неї є присутність дорогих їй людей. Це ті хвилини, коли навіть друзі не мають сили сказати: «Все буде добре!», але, залишаючись в тишині, показують свою  любов.

Це послання дароване в часи великих страждань на сході Славонії, особливо у Вуковарі. Місто повністю знищене. Тисячі людей жінок, дітей, стареньких, немічних, хворих, вбито , або взято в сербські табори. Дуже глибоко була принижена хорватська гордість, зранена хорватська душа, заплакані хорватські очі, коли дивилися на ці страхіття та знищення всього хорватського. Глибокий смуток  панував між тими, які залишилися, але страх і смуток огортав їх тому що противник погрожував насильно реалізовував свої плани. Цей стан неможливо було описати людськими словами.

У цьому посланні в особливий спосіб проявляється ніжність Пресвятої Богородиці. Вона запрошує нас наблизитися до зраненого Христового Серця, яке любить безмежно. До Христового Серця потрібно приблизитися, щоб насамперед самим зцілитися, і тоді наше серце стане джерелом любові, втіхи і надії для інших людей. Марія закликає нас дозволити, щоб із нашого серця потекла любов також і до тих, які ненавидять і зневажають нас. Тільки любов’ю переможемо смуток, і печальну ситуацію. Ті, які не пізнали Христа, Світло і Життя, вони перебувають у важкому стані. Бо тільки в Христовій любові є перемога.

Надзвичайно важливо, що всі ці терпіння будуть відкуплені: жертвувані Господеві з любов’ю.

Пройдуть воєнні часи. Мертвих похоронять, і біль стихне. Міста знову будуть відбудовані, а історія йтиме вперед. Однак, важливість цього послання залишиться назавжди, якщо люди будуть знову так поводитися. Завжди будуть принижені, відкинуті, зневажені  тому що будуть наявні ті, які не люблять, зневажають, ненавидять, знущаються. Найкращим шляхом і найсильнішим засобом у боротьбі проти такого зла постійна присутність біля Христа, Який нас любить і показує дорогу спасіння через терпіння. Таким чином наше серце зможе бути новим і стане джерелом любові. Цього бажає Марія.

«Міста Твої святі опустіли; Сіон став порожній, Єрусалим – безлюдний. Храм наш святий та славний, де Тебе батьки наші прославляли, згорів у пожежі. Усе, що нам було миле, обернулося в руїну. Невже по всім тім, Господи, Ти будеш стримуватися, будеш мовчати й понижувати нас без міри?»

(Іс 64, 9-11).

Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з Ним розп’ятий. Та коли підступили до Ісуса й побачили, що Він уже мертвий, то голінок не перебивали Йому, лиш один з вояків проколов Йому списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода»

(Ів 19, 32-34).

 

Попередня

Сім’ям, щоб були сильними у Богові…

Наступна

Запрошаю вас до вічного життя (Терезія Гажійова)