Марія в сьогоднішньому посланні підбадьорює нас словами, які Вона зберігала у Своєму серці, про життя Ісуса.

Коли Ісус зустрів самарянку біля криниці, Він сказав їй: «Той же, хто нап’ється води, якої дам йому Я, не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому Я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне». Він мав на увазі не звичайну воду, а нове життя, яке походить від Нього. Ісус є джерелом, яке ніколи не висихає.

Історія самарянки біля криниці є прекрасним образом того, що відбувається в Меджуґор’ї. Ми приходимо сюди з розбитими серцями, зранені, зневірені, без життя, голодні й спраглі…

Меджуґор’є є для мільйонів паломників місцем, де народжується нове життя. Це відбувається насамперед у таїнстві примирення. Марія веде нас тут до Ісуса — до сповідальні.

Самарянка прийшла до криниці зі своєю звичайною посудиною, але пішла з наповненим серцем. Зустріч з Ісусом відкрила їй правду про її життя, але водночас наповнила її милосердям і надією. Ісус не засудив її — Він привів її до правди, яка визволяє. Те саме відбувається в кожній святій сповіді.

Ісус чекає на нас біля джерела Свого милосердя. Він знає все наше життя — і все ж приймає нас із любов’ю. Він очищає нас, зцілює і завжди дає нам нову силу почати нове життя, як джерело, яке постійно дає нову воду. Це не та сама вода — вона не повторюється, вона завжди нова.

Самарянка після зустрічі з Христом залишила свою посудину й побігла сповістити іншим радісну звістку. Старі тягарі залишилися позаду. Це і є зустріч з Ісусом — глибока, довірлива зустріч.

І тоді вона стає місіонеркою. Та, що прийшла сама і, можливо, засоромлена, повертається до міста й кличе інших. Це те, що потрібно пережити й нам. Марія це знає. І сьогодні вона запрошує нас до нового життя — до святої сповіді серцем.

Ісус сказав, що з нутра того, хто вірить, потечуть потоки живої води. Коли ми дозволяємо Богові діяти, ми самі стаємо джерелом — не власною силою, а силою Його Духа.

Чим більше ми наближаємося до Нього в молитві, Євхаристії, Євангелії, тим більше наше серце наповнюється чистою, живою водою. Ми стаємо джерелом і місіонерами любові та миру.

Починається травень — місяць, присвячений Марії, час, сповнений нового життя в красі природи. Коли ми молимося травневі набоженства або Вервицю, це ніби Марія бере нас за руку й веде до цього джерела, що тече в життя вічне. Вона вчить нас зупинятися, слухати, напиватися Божої любові, а потім нести її далі. Так і наше серце стає місіонерським: де ми з Богом — там є життя, бо там, де є вода — там є життя. Саме цього прагне Пресвята Діва Марія.

Нехай для нас травень буде запрошенням: прийти з Марією до Ісуса, черпати з джерела живої води й дозволити, щоб це нове життя текло через нас у світ.

Маріє, дякуємо Тобі, що молишся за нас. Твоя молитва відкриває небеса. Допоможи нам щомиті разом із Тобою обирати нове життя в радості та молитві. Хочемо наслідувати Тебе, особливо в цьому місяці. Даруємо його Тобі за Твої наміри та плани миру. Віримо, що наша молитва з Тобою приносить нове життя в ті серця, які висихають, що животіють без чистої води, без Ісуса. Допоможи нам, Мати, стати ревними місіонерами любові та миру. Хочемо бути подібними до Тебе. Амінь.