Корисно пригадати деякі зі слів Богородиці, з якими Вона зверталася до нас: «… Діточки, всіх вас Я закликаю з глибини свого серця – відкрийтесь для тієї великої благодаті, яку Бог вам дає через мою присутність тут… Я роками вас закликаю і заохочую вас до глибокого духовного життя і простоти».Це слова небесної Матері, які говорять про Її любов і постійність у відносинах із нами.

Усе в житті – благодать. Благодать – присутність Богородиці і Її явління протягом стількох років у Меджуґор’ї. Благодать і дар – уміння молитися. Перша ж і найголовніша істина в молитві – це усвідомлення того, що молитися ми не вміємо. Апостоли також просили Ісуса: «Господи, навчи нас молитися» (Лк. 11: 1).

Коли практика молитви припиняється, голод за молитвою є великим. Людське серце потребує Бога, тому що воно безпомилково знає свого Творця. Якщо наше серце не повернеться до Бога, то знаходяться інші хибні ідоли і божества, які не можуть принести йому мир.

Богородиця закликає нас до глибокої молитви, а не до молитви лише вустами, промовлянням порожніх слів Богові. Йому потрібні не наші слова, а наше серце. Як говорить св. Августин: «Людина молиться для того, щоб себе перемінити, а не для того, щоб Бога інформувати». Глибока молитва або споглядання – це християнський молитовний шлях до досвіду істини про Бога і людину тією мірою, наскільки це можливо для людини. Бог послав людині послання любові, а вона бере її розумом. Сучасна людина забула Бога, автора цієї вістки. На духовному шляху глибокої молитви ми відкриваємо те, що дарував нам Бог. У кожного з нас є ім’я і прізвище. Однак наше справжнє прізвище свідчить про те, що ми – Божого роду. Ми виходимо з Божого життя і в Боже життя повертаємося. Як із нагоди візиту в Іспанію папа Бенедикт XVI сказав: «Кожна людина – храм Божий». Такий внутрішній досвід.

Пояснити це можна однією історією: був християнин, якого звали Paternoster. Він молився, постив і ходив у паломництва, проте з часом його молитва стала сухою і порожньою. Він займався духовними вправами, відвідував різні молитовні семінари, брав участь у доброчинності і рухах за мир, деякий час жив у лісі як пустельник – і після всіх цих практик залишився таким самим. Коли він повертався додому, його застала буря і він знайшов притулок в одного старця. Paternoster розповів старцю про свої муки. Старець довго вдивлявся в нього, а потім сказав: «Сину мій, ти хворий на безпам’ятство. Ти забув своє ім’я. Ти забув, що ти сам є молитвою. Ти – Отче наш. Молитися не означає освоїти новий метод молитви, а усвідомлювати, хто ти, і бути людиною, якою ти повинен бути. Ісус був людиною молитви не тому, що молився, а тому, що був молитвою. Сину мій, і ти також – Божа молитва. Ти – Боже таїнство. Ти – Храм Божий».

Це благодать – не тільки знати розумом, але внутрішньо пережити те, що ми – діти Божі і храм Божий. Усвідомлення цього Бог дає тим, хто Його серйозно і витривало шукає. У цьому посланні Богородиця також дякує нам за витривалість. Ісус сказав: просіть, і дасться вам – це означає невпинно, наполегливо моліться. Тому важливо прийняти рішення, аби щодня віддавати годину часу собі і Богові, щоб зустрітися з Ним, щоб отримати сили для благополучного і осмисленого життя.

Молитва

Пресвята Діво Маріє, Ти, що була і залишилася матір’ю надії і віри навіть у найважчі моменти життя, випроси нам благодать витривалості на Божому шляху. Ти, о Маріє, блаженна, бо повірила, що збудеться все сказане Тобі від Господа. Ти, яка зберігала всі події, розважаючи над ними у своєму серці (пр. Лк 2:19), випроси нам благодать, щоб і наша молитва була невпинно у нас на вустах і в серці, так, як повітря, не перестаючи, проходить у нашому тілі. Ти, Маріє, глибоко пізнала Бога, тому що є повною благодаті і вся звернена до Бога, тому приносиш нам Бога і ведеш нас до Нього. Ми хочемо вкласти свої руки у Твої, а свої серця у Твоє Непорочне Серце, щоб і ми змогли рости на шляху віри, надії і любові. Амінь.