Про Меджуґор’є мені розказала дружина. Давно мала мрію побути там із Богородицею і попросила мене поїхати з нею. Я погодився, хоча подумки вирішив, що придумаю собі причину, аби відмовитися в останній момент.
Проте час ішов, поїздка наближалась, і я не опам’ятався, як ми вже стояли біля автобуса. Правду кажучи, мене все дратувало. Не міг зрозуміти свого внутрішнього супротиву. Здавалося, ніби якась сила мене стримувала, не давала поїхати. Чітко пам’ятаю слова о. Тараса, нашого духівника, який казав, що ми повернемося іншими людьми. Мені це здалося якоюсь вигадкою: як же може людина змінитися за декілька днів? Проте Богородиця мала план на мене й на цю поїздку.
Приїхавши, я все більше відчував злість та агресію, сварився з дружиною і не розумів, чому так поводжуся. Подумки просив Бога, щоб Він змінив моє серце. І за заступництвом Богородиці, моє прохання було вислухане вже наступного дня.
Я прокинувся і відчув у серці мир. Мир, якого не відчував роками. Того дня ми з дружиною випадково пропустили свою групу, коли мав бути підйом на Подбрдо. Проте замість звичного роздратування я відчував лише мир та спокій. Ми швидко наздогнали групу, і це вперше, коли я і моя дружина помітили зміни. Наступною несподіванкою стало бажання висповідатися. Правду кажучи, з моменту моєї останньої сповіді пройшло декілька років. Я постійно вигадував причини, чому сповідь мені була не потрібна. У Меджуґор’ї я вперше висповідався щиро, зі сльозами просив у Бога пробачення і відчував жаль за гріхи.
Богородиця мене змінила назавжди. Вона відкрила в мені таку духовну потребу Бога, якої я ніколи не помічав у собі. Вона допомогла нам з дружиною в нашій потребі, а також зміцнила нашу сім’ю.
Дякую Богородиці за всі ласки й зміни у моєму житті!
Андрій, Україна