Звістка з Меджуґор’я прийшла в Калінінградську область у жіноче свято – 8 березня 2006 року. Богородиця прикрасила цей день такою новиною. Проїздом із Меджуґор’я в Білорусь у Калінінград заїхав о. Олег, який раніше служив на парафії м. Калінінграда, з місіонерами – Готтфрідом Преннером і Луїзою. Вони урочисто й трепетно вручили мені фігурку Богородиці та книгу з посланнями Матері Божої Меджуґорської, сказавши, що треба організувати молитовну групу: «Так хоче Богородиця…» Ці слова мені були не зовсім зрозумілі – я не знала про об’явлення в Меджуґор’ї. Але не могла не прийняти цього «завдання», тож стала шукати в Інтернеті, які молитви треба читати – і знайшла Вервицю Миру, яку ми стали молитися в маленькій парафії під Калінінградом після кожної недільної Служби Божої із священником отцем Єжи. Треба було бачити, як трепетно прийняли Богородицю з Меджуґор’я літні парафіяни… А на початку липня на молитовній зустрічі в Санкт-Петербурзі ми дізналися трохи більше про Меджуґор’є, по приїзді почали молитися Розарій щочетверга в парафії Святого Сімейства м. Калінінграда. Групу супроводжував у молитві о. Віталій, а потім – настоятель о. Олександр. Трохи пізніше у Калінінградській області утворилося ще три молитовні групи, а з 2008 року – група “Маргаритка” з молитвою за одного зі священників.
Складно коротко описати, з якими перешкодами ми зіткнулися, щоб потрапити в Меджуґор’є. Через газету “Голос Меджуґор’я” ми вийшли на Дануте з Литви, яка готувала групу в Меджуґор’є в червні 2009 року в супроводі отця Сігітаса. Ціною поломок двох комп’ютерів ми списалися з Терезою зі спільноти «Світло Марії», щоб отримати письмове запрошення до Боснії і Герцеговини, а очікувати й роздруковувати запрошення вже довелося на третьому комп’ютері на роботі однієї парафіянки.
Про духовні плоди цієї поїздки важко двома словами сказати… Нас було сім осіб: миряни та монахиня сестра Йоня, 80-ти років, яка з третього року об’явлень постилась і молилася в дусі Меджуґор’я. Вона сказала, що її 25-річна мрія потрапити в Меджуґор’є здійснилася. У кожної з паломниць є спогади про щось сокровенне в цій поїздці. Було дуже багато знаків, що Діва Марія поруч із нами.
Для мене Богородиця вимолила в Господа дуже важливу милість… Я залишилася на ніч у церкві в Меджуґор’ї, молячись за близьку людину, яка страждає через алкогольну залежність, і в якийсь момент уночі… заснула, як і багато втомлених прочан у храмі. Мені наснилася моя мама, яка пішла в життя вічне 2003 року. Я скаржилася їй уві сні, що не допомагає моя молитва – тож чи потрібна вона взагалі за цю людину ?! Мама уві сні сказала мені: “Молися, доню!” Від цих слів я прокинулася за годину до найпершої Меси й почала молитися Розарій. У спільноті «Ченаколо» я залишала молитовне прохання в цьому ж наміренні. А коли молилися Розарій на горі Подбрдо разом із литовською групою, мені “призначили” перекладачку. Її ім’я збіглося з ім’ям моєї мами: Ванда. Це був знак: мама супроводжувала мене в цьому паломництві. З Божою допомогою ця людина справилася із залежністю. Дяка Богові!
Повернувшись із паломництва, ми й надалі хотіли зустрічатися в такій духовній атмосфері, як у Меджуґор’ї. Тому відвідували практично всі молитовні зустрічі в дусі Меджуґор’я в містах Прибалтики: Вільнюс, Утена, Рига, Шилува, Аглона …
У 2015 році з Калінінградської області вперше (!) відбулася поїздка до Меджуґор’я в супроводі монаха вербіста о. Єжі. Таким чином, сімейна пара з нашої молитовної групи потрапила теж уперше в Меджуґор’є. Одним із їхніх головних вражень від поїздки стало те, що деякі паломники до неї Розарію не практикували взагалі, а після відвідування Меджуґор’я ця молитва стала їх улюбленою. Матір Божа з Меджуґор’я вчить постійності в молитві. Адже молитва Розарію об’єднує сім’ю зсередини, а сім’ї – між собою. Я щаслива, що від самого заснування молитовної групи ми читаємо послання й молимося разом із чоловіком. Спільна молитва для подружжя – це цілющий бальзам. І наша група починалася з сімейних пар із руху «Подружні зустрічі». А в храмі до нас у молитві Розарію приєднувалися наші діти різного віку. Одного разу 4-річний онук удома застав мене, коли я в черговий раз молилася 54 дні Помпейську дев’ятницю, і з дозволу тихенько зі мною сидів – так навчився молитися Розарій. Зараз йому 6 років, рветься “знайомити” з Господом усіх друзів, розповідати про Христа, а в домашній молитві нерідко веде Розарій.
Заклик Богородиці для мене – це Материнські поради й турбота. Як справжні мами не втомлюються повторювати своїм дітям про необхідність берегти себе, щось робити заради власного блага й можуть зробити багато для своєї дитини, так і Небесна Мама робить все можливе, щоб привести дітей Божих до порятунку, нагадуючи про молитву, покаяння, піст… І те, що так довго тривають об’явлення, тільки підтверджує Її любов до нас.
Ми – не найкращі діти Богородиці: є духовні підйоми, є й падіння… Через різні обставини група останнім часом збиралася рідше, у меншій кількості, молимося про потреби один одного вдома, у міру наших сил вливаємося в безперервну молитву Вервиці за мир у всьому світі. Моя тітонька Вікторія, їй 84 роки, радіє від пропозицій брати участь у цій молитві. Усвідомлення єдності християн і можливість одне одному допомагати духовно – це не високі слова. Ми пам’ятаємо з послань Богородиці, що піст і молитва можуть зупинити навіть війну.
Зараз ми дуже сумуємо за спільними молитвами. У ці важкі для всіх дні багато знову об’єдналося в молитві. І народилася ініціатива: у кого дозволяє швидкість Інтернету, молитися в групі онлайн: і 20 осіб з кількох країн приєдналися. Ця онлайн молитовна група – як продовження меджуґорської групи в цей непростий період. Дата першої молитовної зустрічі – 13 березня – теж знакова: 13 травня «онлайн-групі» виповнилося 2 місяці.
Вдячні Господу за духовний досвід Меджуґор’я, за допомогу Богородиці, за Її молитви за нас, грішних.
Олена, Росія
