З 27.10 до 01.11 у Меджуґор’ї відбувся семінар «Піст, молитва і тиша» для латвійської групи, у якому взяли участь також і  учасники з України та Литви. Хочемо поділитися з вами деякими свідченнями з цього семінару.

Одна жінка розказувала мені, що цілий рік молиться молитву Розарію за плани Богородиці. Я відчула теж таку потребу. Почала молитися. Мій брат має тяжкі залежності. Й ось після десяти місяців такої молитви він відновився і почав дивитися на життя, почав жити й учитися чомусь новому. І це завдяки нашій Мамі.

На передостанній адорації я почув такі слова: «Ти Моє улюблене дитя, Я даю тобі все найкраще». Але я Ісусові такого питання не ставив. Раніше я задумувався над тим, що Бог дає все найкраще, але дитина цього не завжди розуміє. Ще один момент був під час сніданку, коли звернули нашу увагу на те, щоб не їсти занадто швидко, і розказали, що треба цей хліб приймати повільно, щоб кожен шматочок розтанув у роті. Після цього я взяв шматочок хліба й відламував одну частинку, потім ще одну маленьку частинку – й ось мене щось так торкнулося, що я більше не міг їсти, не міг проковтнути того шматочка, бо зрозумів, що це Ісус, і дивився на цей кусок хліба зі сльозами на очах, і думав, що коли закінчиться цей сніданок, залишуся наодинці. Я вдячний, що Господь торкнувся мене.

Я більше зрозуміла свої душевні й духовні проблеми та що треба молитися за намірення Діви Марії. Тепер, думаю, буду цьому слідувати.

Мене звати Інгус. Я на цих реколекціях отримав по своїй вірі. Що я відчував? Виявляється, що я знав, що в мене є серце, але я його відчув, хоч і не на довго, але для мене це був такий шок, таке «вау!». І ще мені сподобалися лекції, бо я зрозумів, що знаходжуся на початку дороги, насіння засіяне. А також мовчання показало мені, що треба починати з маленьких речей. Дякую.

Сюди я приїхала подякувати Божій Матері. І перед тим, як почалася в нас програма, я подумала собі: «Господи, хай буде Твоя воля». Минулого разу на Кріжевці я дуже плакала, а цього разу в мене була велика радість. Мені дуже сподобалися слова з лекції, що читав отець. Він сказав три слова: «Я і хрест» – ось це про мене. Дякую всім.

Коли я повернулася з гори Кріжевац, то проживала таку тиху радість. Я зрозуміла, що ця тиха радість – це Божа присутність. Тому що й у Біблії написано, що «якщо ви не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство». Дякую.