Це був березень, коли мені повідомили, що в Аглоні – місці, де я живу, планується «Міжнародна молитовна зустріч за мир в Меджуґорському дусі». Мені сказали, що це буде особлива подія, на яку прибудуть паломники не тільки з Латвії, а також з Росії, Білорусі, Литви, Словаччини.
Я була включена в групу, яка дбала про музичне оформлення під час зустрічі. До цього були репетиції, на яких розучували пісні до Меси й Адорації. Уже навіть вони мене глибоко торкали. Музика лилася природно, наче нізвідкіля – це було ніжно, ненав’язливо, “з небесним присмаком”.
Музика, яка наближає до Бога. Уже тоді подумала, що в цьому ховається щось особливе. З нетерпінням чекала 27 липня, оскільки знала, що біля вівтаря нашої милої Аглонської Богородиці і в присутності Ісуса в Святому Таїнстві це відчуття буде ще більш особливим.
І ось настав цей день. Небо подбало про прекрасну погоду. Всі зібралися у Базиліці. Зустріч почалася з привітання гостей, які приїхали з Меджуґор’я, а потім була молитва Розарію. І тут мені пощастило молити першу таємницю розарію. Ми стояли на колінах перед вівтарем. Священик почав розважання. Здавалося, що зараз у мене з очей поллються сльози. Відчувала себе так близько до Богородиці. Вона була тут переді мною. І поруч зі мною були люди, які всім серцем і душею вірять і відчувають, що саме в цей момент Богородиця дивиться на нас і вислуховує.
Дуже торкнуло мене, коли одна з координаторів підкреслила, що ми готуємося до найважливішої події дня – Святої Меси. І насправді ми в нашій повсякденності не замислюємося, що є найважливішим, коли йдемо до церкви і, коли Ісус приходить, жертвуючи Себе на Святій Літургії. Це було тільки одне речення: «Найважливіша подія – це Свята Меса». Саме Свята Меса була вершиною цього дня і моїх подальших днів. Ці слова досі ношу в своєму серці і на Святу Месу йду з великим благоговінням, як на зустріч з самим Царем – Ісусом. Святу Месу очікували, як кульмінацію. У наших серцях Ісусу було приготовлено особливе місце. І в цьому допомогла нам наша Матір – найкраща з матерів – Приснодіва Марія. З повною радістю в серці співали під час Святої Меси. Найособливіший момент – Святе Причастя – небесне відчуття, що всі, хто разом молилися протягом усього дня, тепер РАЗОМ з’єдналися з Ісусом.
Наступною після Святої Меси була Адорація. До глибини душі мене зворушило те, в якій позі перебували перед Святими Дарами наші гості з Меджуґор’я. В смиренні, прихилившись до підлоги на колінах, перед Ісусом. Одразу можна було усвідомити, що перед ними на вівтарі Цар, перед Яким схиляється і тіло, і дух. Це на мене справило велике враження і змусило задуматися, як я поклоняюся Ісусу у Святій Євхаристії: який мій фізичний і духовний стан. Як важливе богобоязливе ставлення, з яким йдемо на Адорацію. Не було сумнівів, що Святий Дух особисто промовляє через роздуми священика до кожного. Знаю, що назавжди в моєму розумі залишаться слова про хворого, якого принесли до Ісуса на зцілення. В цей момент ми віддавали Ісусу всіх тих, хто, потребує духовного і фізичного зцілення. Я уявила багато знайомих мені осіб, яких насправді хочу бачити зціленими і зверненими до Бога. В кінці Адорації священик з такою великою повагою і трепетом взяв в свої руки монстранцію і благословив усіх присутніх, промовляючи дуже сильні слова. Це неможливо описати словами, які почуття мене охопили. Було зрозуміло, що Ісус піднімає свою руку для благословення і торкається до кожного – це відчуття не хотіла б втратити і надалі.
Слава Богу! Він такий добрий! Дякую Богу за Меджуґор’є! Так само на зустрічі було сказано, що Меджуґорська Богородиця є тією ж самою, що в Аглоні, Люрді, Фатімі, Гваделупі, Ченстахові. Вона скрізь! Ми завжди можемо в своїй рідній церкві приходити під Її благодатний покров! Але також тепер я знаю, що хочу відвідати Меджуґор’є, тому що це ОСОБЛИВЕ місце!
Яцинта, Латвія
