ДЕНЬ ТРЕТІЙ: ЗНАЙДЕННЯ ІСУСА В ХРАМІ

День третій
Знайдення Ісуса в храмі
(17-ий день)
Присвячення почуття відсутності Бога
та всілякої духовної сухості
В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.

ЗАКЛИК
Духу Святий, через вогонь, який Ти в нас запалив, ми молимося, роздумуємо і каємось. Якби Ти залишив наші душі, вони б не змогли довше жити, так само, як і наші тіла – коли б згасло сонце. Мій Пресвятий Господи, Ти, що мене освячуєш, усяке благо в мені належить Тобі (…).
Якщо я відрізняюся від Твоїх Святих, то лише тому, що не настільки ревно благаю про Твою благодать, про таку велику благодать. А ту, яку я вже отримав від Тебе, належно не використовую.
Примнож в мені благодать любові, попри те, що я зовсім її недостойний. Адже вона – найцінніша на світі, і я прагну її прийняти замість того, що може мені дати світ. О! Благоволи мені її дати, вона ж бо – моє життя.
(Кардинал Ньюмен)

Посвята Святому Йосифу
О улюблений Св. Йосифе, прийми мене за Свою дитину, заопікуйся моїм спасінням, чувай наді мною вдень і вночі, захорони мене від нагоди до гріха, здобудь для мене чистоту душі і тіла! Через Твоє заступництво перед Ісусом подай мені Духа жертви, покори і самозречення, палаючої любові до Ісуса у Св. Тайнах, солодкої і ніжної любові до Пречистої Діви Марії, Божої Матері. Св. Йосифе, будь при мені протягом мого життя і в годину смерті, а на Божому суді осягни для мене прихильність Ісуса, мого милосердного Спасителя. Амінь
Св.Бернардин Сієнський

Вірую…” (Апостольський символ віри)
“Радуйся, Маріє…” (10 раз в наміреннях Богородиці)

Слово Боже

Лк 2, 48-50: Побачивши його, вони були здивовані, й сказала йому його мати: “Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.” Він же відповів їм: “Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?” Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм.

Послання Богородиці, 25 березня 1992 p., Меджуґор’є
“Дорогі діти! Сьогодні, як ніколи раніше, закликаю вас проживати Мої послання, щоб ви їх втілювали в реальне життя. Я прийшла до вас, щоб допомогти вам, і тому закликаю вас змінювати своє життя, тому що ви йдете нещасною дорогою, дорогою погибелі. Коли говорила вам: наверніться, моліться, постіть, примиріться, – ви сприйняли ці послання поверхово. Ви почали жити за ними, та потім лишили, бо це було для вас важко. Але, дорогі діти, коли щось є добре, то треба в доброму витривати, а не думати: Бог не бачить мене, не чує, не допомагає! Так і ви, ради своєї вбогої користі, відступили від Бога й від Мене. Я хотіла витворити з вас оазу миру, любові й доброти. Бог хотів, щоб ви своєю любов’ю та з Його допомогою чинили чуда й так давали приклад. Тому ось що вам скажу: сатана грається з вами й із вашими душами, а Я вам не можу допомогти, бо ви далеко від Мого Серця. Тому моліться, проживайте Мої послання, а тоді ви побачите чудеса Божої любові у своєму щоденному житті. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик!”

РОЗДУМИ
Діву Марію пригноблює гіркий біль, коли Вона говорить до Ісуса: „Дитино, чому це ти так зробив нам? Ось, батько твій і я, боліючи, тебе шукали” (Лк. 2, 48).
Хоча в цій події вбачають містичний вимір, проте в реальності ця подія була гіркою і болісною, але, водночас, цінною для духовного розвитку. Через розлуку з Возлюбленим, через Його втрату, душа Марії отримала зріст. Гіркий смак втрати не дозволив зраненій Ним душі зазнати миру. З любовною заздрістю душа остерігається всього, що з Її вини могло б Їх розлучити. Метушиться, отже, всюди шукаючи Возлюбленого, і просить всіх про допомогу, щоб відшукати Того, кого кохає. Богородиця навчає, що цей Її біль був спасенний (…). Її, Пресвяту і вже від хвилини зачаття сповнену благодаттю Святого Духа, не збережено від такого випробовування саме тому, щоб Вона стала для нас зразком того, що, чинячи так, Ісус завжди керується добром людини. Бог містичним чином хотів нам показати, який великий духовний поступ народжується з занепокоєння та зі стражденного відчуття втрати Возлюбленого і Його пошуків. Насправді Він повертається до душі зі ще більшою насолодою любові, якщо тільки душа не стане цього недостойна через недбальство та дрібні помилки.
(св. Бернард Сієнський)

Саме це дитяче питання: „Чому?” Колись вже старець Симеон, священик, пробив Серце Марії. Але власна Дитина? Пам’ятаймо, що ця Дитина була більшим священиком, ніж Симеон. В якійсь мірі, єдиним священиком, в будь-якому разі, тим єдиним, котрий був завжди і котрим був з необхідності свого існування (…).
„Чому ви мене шукали?”, – говорить Ісус до Матері у храмі. “Чому Ти мене покинув?” – запитує Ісус Отця на вівтарі Хреста. Цей крик Голгофи був настільки страшним, що Євангелисти завагалися його перекласти і передали його з усією суворістю семітських складів: лама савахтані. Ці два „чому?” перекликаються між собою. І те, й інше містить в собі щось незбагненне, щось, чого не можна передати… Цей Ісус, споглядаючий Отця, радіючий благодатним видінням, більшим, ніж усі святі та ангели, є Чоловіком Страждань і неабияких страждань! Однак, я запитую самого себе: „Чи Його дитяче: „Чому?” – не таке ж вражаюче, перед усім, для нас?”
(о. Део)

Благовіщення, що його ангел приніс Марії, розпочинається й закінчується заспокійливими словами: „Не бійсь, Маріє!” і „Нічого бо немає неможливого в Бога” (Лк. 1, 30, 37). Справді, все існування Діви Матері сповнене певності, що Бог поруч з Нею і допомагає Їй своєю турботливою доброзичливістю. Те саме можна сказати про Церкву – „місце, приготоване від Бога” в пустелі (пор. Одкр. 12, 6), де Бог піддає свій народ випробовуванням, але також являє йому свою любов (пор. Ос. 2, 16). Марія для Церкви, в її боротьбі зі смертю, є живим словом розради. Вказуючи на Сина, Вона запевняє нас, що в Ньому сили смерті переможено: „Смерть змагається з життям в незбагненному двобої; Князь життя, хоч і померши, владарює над живими”.
(Йоан Павло ІІ, Evangelium Vitae, п. 105).

АНТИФОН
Якщо Цар Неба Матері не оберіг Своєї
Від гіркоти ночей, страждання у житті,
Це значить, на землі блаженні привілеї:
Любити у сльозах, розп’ястись на Хресті –
Все те, що дав Ісус, нехай забере знову,
Не береже й мене від горя і біди.
Сховається від Мене – чекати я готова
На невечірній день і вірити завжди.
(св. Тереза від Дитятка Ісус, “Чому я кохаю Тебе, о Маріє?”)

ПСАЛОМ 22
Боже мій, Боже мій, чому мене покинув?
Стоїш далеко від спасіння мого,
від слів мого зойку.
Боже мій, кличу я вдень – не відповідаєш,
а й уночі я теж не вгаваю.
Та ж ти – святий,
возсідаєш на хвалах Ізраїлевих!
На тебе покладались батьки наші:
звірялись, і ти врятував їх.
Взивали тебе й спасались,
на тебе покладались і ганьби не зазнавали.
А я – черв’як, не людина;
сміховище людей, презирство народу.
Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене,
кривлять губи, кивають головою:
„Поклавсь на Господа, нехай його рятує;
нехай його спасає, коли він його любить!”
Ти мене вивів з материнського лона,
ти дав мені безпеку при грудях матері моєї.
На тебе я був зданий від утроби,
від материнського лона ти єси Бог мій.
Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько,
бо допомогти нікому.
Биків багато мене оточило,
башанські сильні навколо мене стали.
Роззявили на мене свою пащу,
неначе лев, що роздирає і рикає.
Я став, немов вода розлита,
всі кості мої повиходили з суставів.
Неначе віск, зробилось моє серце,
розтануло в мене в нутрі.
Мов черепок, висохла моя сила,
язик мій прилип до горлянки,
кладеш мене в порох смерті.
Бо пси мене обсіли,
і лиходіїв зграя мене оточила.
Пробили мені руки й ноги,
всі мої ноги могли би полічити.
Дивляться на мене і з радістю позирають.
Одежу мою ділять між собою,
і на хитон мій жеребок кидають.
Та ти, о Господи, не віддаляйсь;
о моя сило, притьмом прийди мені на допомогу.
Врятуй від меча мою душу –
із собачих лап мою єдину.
Спаси мене із левиної пащі –
від рогів буйволових мою убогу.
Я сповіщу моїм братам про твоє Ім’я,
хвалитиму тебе серед громади:
„О ви, що боїтеся Господа, його хваліте;
нащадки Якова, його шануйте,
і бійтеся його, потомки Ізраїля!
Бо він не гидував, не гордував бідою бідака,
і не ховав обличчя свого від нього;
і коли той взивав до нього – слухав.”
Від тебе йде моя хвала в великім зборі,
обітниці мої виконаю перед тими, що його бояться.
Нехай споживають покірні, нехай будуть ситі,
хай хвалять Господа ті, що його шукають.
Нехай серце ваше живе повіки!
Усі кінці землі згадають
і навернуться до Господа.
І впадуть ниць перед тобою
усі сім’ї народів;
Господнє бо є царство,
він над народами панує.
Йому одному поклоняться всі ті,
що в землі спочивають;
перед ним упадуть ниць всі ті,
що сходять у могилу.
І душа моя для нього житиме;
моє потомство буде йому служити,
і розповість про Господа прийдешньому родові;
прийдуть, оповістять про його добрість
народові, що має народитись:
„Таке вчинив Господь!”

Духовні вправи на сьогодні:

Іспит сумління
Молись повільно цими словами:

Мій добрий і милосердний Отче, стою перед Тобою. Я знаю, що Ти мене бачиш й чуєш. Хочу сказати Тобі сьогодні: я вірю, що Ти можеш мене очистити. Святий Духу, покажи мені правду про мене. Просвітли мою пам’ять і моє серце, Мій ангеле-охоронцю, допоможи мені розпізнати мої недоліки. Амінь.

(Тепер пригадайте собі, якими були ваші ранкові постанови, згадайте, що сталося в цей день, які почуття були у вас на серці. Оцініть, чим би були задоволені Марія та Ісус, та подякуйте за це)
Спасибі, Господи, за думки про Тебе, за витривалість у добрі, за сили відкидати спокуси, за добре натхнення, за …

(Тепер оцініть, чим би не були задоволені Марія та Ісус, перепросіть за гріхи і занедбання)
Милосердний Боже, пробач мені….. Мені шкода …. Я жалію, що…

Прошу Тебе, добрий Отче! Допоможи мені завтра не впасти в спокусу… Допоможи боротися зі своєю провиною… Я хочу бути схожим(ою) на Ісуса та Марію і хочу так, як вони…
Особливо прошу Тебе про чесноти … (наприклад, смирення, лагідність …)
Я хочу пізнати Твою святу волю, і дай мені сили її виконати.
Прошу про благодать Святого Духа, благодать віри, надії та любові на завтрашній день.

Ісусе, я довіряю Тобі!
Царице Миру, молись за нас!

Молитва посвяти Ісусові через Марію
Пресвята Діво Маріє, сьогодні перед Тобою й у Твоїх руках відновлюю та підтверджую обітниці святого Хрещення.
Назавжди відрікаюся сатани, усіх його діл, а посвячуюся Пресвятому Серцю Ісуса Христа. Хочу нести свій хрест і наслідувати Христа по всі дні свого життя, згідно з волею Небесного Отця.
О Маріє, перед лицем усього небесного двору й цілої Церкви посвячуюся Твоєму Непорочному Серцю. Будь моєю Матір’ю і Царицею. У повному підпорядкуванні й любові Тобі віддаю й посвячую своє тіло та душу, своє майно, видиме й невидиме, плоди своїх добрих діл, минулих, теперішніх і майбутніх, залишаючи за Тобою всеціле і повне право розпоряджатись мною й усім, що мені належить, по Твоїй благій волі, задля більшої слави Божої тепер і навіки. Амінь.

Богородице Діво, Царице миру і примирення,
молися за нас і за цілий світ. (3 рази)

Попередня

ДЕНЬ ДРУГИЙ: МАТИ СЛОВА. РОЗМОВА З МАРІЄЮ

Наступна

Свідчення Мір’яни Солдо – візіонерки з Меджуґор’я